На стрімчаках божевілля. Говард Филлипс Лавкрафт
з деякими матеріалами Ессекського інституту.
До середини січня 1920 року в поведінці Варда з’явилися певні риси тріумфу, дещо несподівані для нього, і тепер його вже не можна було застати за роботою над шифром Гатчин-сона. Замість цього він провів ґрунтовні дослідження в царині хімії та переглянув архів, пристосувавши для цього лабораторію в нежитловому горищі будинку, і для цього часто звертався до джерел демографічної статистики Провіденса. Місцеві наркодилери та фармацевти, котрих пізніше допитали, надали дивовижні та начебто безглузді каталоги речовин та інструментів, які придбав шукач. Але свідчення клерків державної резиденції, будинку муніципалітету і різних бібліотек сходилися на тому, що предметом другого напрямку його досліджень була могила Джозефа Карвена, з надгробка якої старші покоління обачно стерли ім’я покійного.
Поступово в сім’ї Варда наростала підозра, що з сином відбувається щось не те. Невеликі дивацтва в поведінці Чарльза хутко змінилися посиленою пристрастю до таємниць, схильністю до самоти, які раніше не були йому притаманні. Було схоже, що молодик лише вдає, що вчиться. І хоча він жодного разу не провалився на іспитах, було очевидно, що коло його інтересів дуже змінилося: він чаклував у своїй хімічній лабораторії, де валялася купа старовинних опусів з алхімії. Нишпорив у старих записах поховань у всіх церквах міста або схилявся, немов зачаклований, над фоліантами з окультних наук у своєму кабінеті, де, дивно схоже на нього, можна навіть сказати, все більше схоже, обличчя Джозефа Карвена безпристрасно глипало з панелі на північній стіні.
Наприкінці березня до архівних пошуків Варда додалися таємничі вилазки на занедбані міські кладовища. Причина цього з’ясувалася пізніше, коли клерки мерії розпатякали, що він, імовірно, знайшов важливий ключ до розгадки. Крім могили Джозефа Варда, його цікавило поховання такого собі Нафталі Філда. Причина цього зацікавлення виявилася пізніше, коли в паперах Варда знайшли копію короткої записки про похорон Карвена, що дивом уникнула знищення та повідомляла, що загадкову свинцеву труну закопали «10 футів на південь і на 5 футів на захід від могили Нафталі Філда в…»
Відсутність у вцілілому уривку вказівки на кладовище, де насипали цю могилу, дуже ускладнила пошуки, і могила Нафталі Філда здавалася такою ж примарно-невловимою, як і місце поховання самого Карвена. Але у випадку з першим не існувало загальної змови мовчання і можна було з повною упевненістю очікувати, що рано чи пізно знайдеться надгробний камінь із написом, навіть якщо виявляться втраченими всі інші записи. Звідси й поневіряння Чарльза по всіх кладовищах, за винятком хіба того, що містилося при церкві святого Іоанна (колишня Королівська церква) і старовинних могил Конґреґаційної церкви серед поховань у Свен-Пойнті, позаяк шукач дізнався, що Нафталі Філд був баптистом.
4
Наближався травень, доктор Віллетт на прохання Варда-старшого ознайомився з усією інформацією про