Чари країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

      То чи не спекти тобі гарний великий торт для Озми й обставити його свічками?

      – Просто торт, та й усе? – розчаровано вигукнула Дороті.

      – До дня народження нічого кращого не придумаєш, – відказала Чарівниця.

      – А скільки свічок має бути на торті? – спитала дівчина.

      – Просто рядочок, – відповіла Ґлінда, – бо ніхто не знає, скільки Озмі років, хоч вона здається нам ще зовсім дівчинкою – такою свіжою та юною, ніби прожила зовсім небагато.

      – Торт не дуже схожий на подарунок, – не здавалась До-роті.

      – А ти зроби торт-сюрприз, – підказала Чарівниця. – Пам’ятаєш дитячу пісеньку про двадцятьох чотирьох дроздів, запечених у пиріг? Звісно, не конче тобі запікати туди живих дроздів, але можна придумати якийсь інший сюрприз.

      – А який же? – жадібно спитала Дороті.

      – Коли я тобі скажу, це вже буде не твій подарунок Озмі, а мій, – усміхнувшись, відказала Ґлінда. – Подумай гаразд, люба моя, і ти, я певна, придумаєш такий сюрприз, що дуже звеселить усіх Озминих гостей за бенкетним столом.

      Дороті подякувала приятельці, сіла в Червоний Повіз і сказала Кобилиці відвезти її додому, до палацу в Смарагдовому місті.

      Дорогою вона дуже серйозно обміркувала той сюрпризний торт до дня народження Озми й нарешті придумала, що робити.

      Тільки-но вернувшись додому, вона пішла до Озминського Чарівника, що займав опоряджену для нього кімнату в одній з високих веж палацу, де він вивчав мистецтво чаклування, щоб бути готовим учинити такі чари, як звелить йому Озма для добра її підданих.

      Чарівник і Дороті були давні друзі й зазнали разом багато дивних пригод. Це був низенький лисий чоловічок з гострими очима на круглому веселому обличччі, а що за ним не водилося ні бундючності, ні пихи, то його дуже любив увесь народ Озу.

      – Чарівнику, – сказала Дороті, – я хочу, щоб ви допомогли мені зробити подарунок Озмі до дня її народження.