Лола – любляче сердце. Ізабель Абеді
«б» разом із фрау Кронберг. Фрау Кронберг саме стояла поряд із ним. На ній був сірий костюм, а її біляве волосся відразу ж нагадало мені мою улюблену вчительку фрау Вігельманн.
Ох, як же мені захотілося потрапити до п’ятого «б»! Так закортіло, що я не запам’ятала жодного слова з промови директриси. І ось, нарешті, настала ця важлива мить: на сцену піднялися дві класні керівниці п’ятого «а». У тієї, що ліворуч, була зачіска, як віхоть для змітання пилу, а та, що праворуч, скидалася на здобну булочку з коротенькими ручками та ніжками.
Фло штовхнула мене в бік:
– По-моєму, вона веде математику та французьку.
Я кивнула. З цією вчителькою ми теж познайомилися на дні відкритих дверей. Подумки я назвала її Риба-куля. Насправді її звали фрау Шмідт-Меллендорф, але Глорія називала її Меллі та стверджувала, що вона – сама чарівність. Але до її класу мені аж ніяк не хотілося, а хотілося до класу герра Деммона та фрау Кронберг!
Меллі оголосила список учнів свого класу. Першими на сцену піднялися Леонія Аренз і Том Біденкомпф, потім викликали Ансумана Сезіо. А за хвилину ми із Фло засмучено зітхнули – одинадцятим пролунало ім’я Сола Мартінеса. Потім на сцену вийшли ще шестеро учнів, серед яких опинилася й Фредерика, а потім Меллі викликала Флору Жеральдіну Соммер. Фло підвелася, і я здивовано на неї подивилася. Звісна річ, я знала, що повне ім’я моєї подруги – Флора. Але про своє друге ім’я вона ніколи нічого мені не розповідала.
– Бувай, – шепнула Фло й рушила до сцени.
Пенелопа мені підморгнула, а мама поплескала по плечі.
Потім вийшли Наталі Томас і Анжела Фелоза. Оце так! Прикольно! Прізвище майже як у мене. Папай посміхнувся, і я пересадила свою тітку в порожнє крісло.
– Тепер моя черга, – сказала я їй.
Наостанок я з жалем глянула на класного керівника п’ятого «б» і підвелася з крісла.
Але за дві секунди знову в нього опустилася. Після Анжели Фелози назвали не мене, а якогось Тобіаса Вакера. Після чого Риба-куля під руку з Віхтем спустилися зі сцени. Разом зі своїм класом, у якому мені не судилося навчатися. Фло розпачливо озирнулася на мене.
– Що ж це таке? – прошепотіла мама.
Папай знизав плечима, тітка почухала потилицю, а Алекс стиснув мою руку. За п’ять хвилин назвали й моє ім’я. Я опинилася в п’ятому «б», як і хотіла. Фрау Кронберг і герр Деммон привітно посміхалися, але бачила я все це немов у тумані.
3.
Знайомий запах і учениця, котра запізнилася
– Сталася помилка, – сказала я фрау Кронберг, щойно ми опинилися в класній кімнаті п’ятого «б» і я витерла сльози.
Учні вже розсідалися по місцях, але моє місце було зовсім не тут!
– Я мала бути в одному класі із Фло Соммер, Фредерикою, Солом і Ансуманом! – продовжувала наполягати я.
Фрау Кронберг насупилася:
– Ти Лола?
– Лола Фелозо, – кивнула я.
– Тоді ти точно навчаєшся в цьому класі,