Промови, що змінили світ. Отсутствует
доти, доки вона не змінена в результаті чіткого і достовірного рішення народу, священна й обов’язкова для всіх. Сама ідея повноважень і права народу на утворення уряду передбачає обов’язок кожної особистості підкорятися заснованому уряду. Будь-які перепони на шляху виконання законів, будь-які союзи й асоціації, створені під будь-яким поважним приводом з дійсним наміром здійснювати керівництво чи контроль над конституційною владою, перешкоджати їм чи залякувати їх у ході прийняття ними рішень і здійснення дій, завдають шкоди цьому основному принципу і мають згубний характер.
…ваш союз слід вважати основною опорою вашої свободи, і любов до першого повинна підвищити для вас цінність другої.
Основою нашої політичної системи визнається право народу створювати і змінювати свої форми правління.
Вони сприяють виникненню фракційної боротьби, наданню їй надзвичайної ролі, заміні делегованої волі нації волею партії – найчастіше невеликої, але енергійної меншості суспільства – і, беручи до уваги почергові тріумфи партій, перетворенню державних органів влади у дзеркало, що відбиває непродумані і безглузді прожекти фракцій, а не в орган реалізації розумних планів, підтримуваних загальною думкою, що відповідають взаємним інтересам.
Почергове домінування однієї фракції над іншою, загострене природним для партійних розколів почуттям відплати, що в різні часи і в різних країнах спричиняло найжахливіші злочини, само є жахливим деспотизмом. Але це веде зрештою до ще міцніше закріпленого деспотизму. Наростаючі розлад і злидні підштовхують людей до думки шукати захисту і спочинку в окремої особистості з абсолютною владою, і рано чи пізно голова фракції, що перемогла, більш удатний чи більш щасливий, аніж його суперники, повертає цю ситуацію на користь свого власного піднесення на руїнах суспільної свободи.
Хоча подібна крайність не очікується (та її, проте, не слід цілком випускати з уваги), безнастанні перекручування партійного духу цілком здатні привернути увагу розумних людей і зобов’язати їх відвертати і стримувати ці перекручування.
Завжди дають плоди відволікання суспільної уваги й ослаблення державної влади. Це будить у суспільстві необґрунтовану заздрість і фальшиві тривоги, розпалює ворожнечу між окремими шарами суспільства, часом призводить до бунтів і повстань. Усе це відчиняє двері закордонному впливу і корупції, які під прикриттям партійних розбіжностей легко знаходять доступ до уряду. У такий спосіб політика і воля однієї країни виявляються підлеглими політиці і волі іншої.
Існує думка, що у вільних країнах партії являють собою корисний інструмент контролю за виконанням влади і сприяють збереженню духу свободи. У якомусь сенсі це, можливо, справедливо, і в урядах монархічного напряму патріоти можуть розглядати партійний дух з поблажливістю, якщо не зі схваленням. Але в урядах народного напряму, в обраних урядах