18+: Парафрази й переклади. Книга 2. Олексій Кононенко

      – Я певна, царю, ти не помилився…

      – Я так зробив, що кожен з них умився.

      У хлопців тільки бризки відлітали,

      Дівчата ж – руки ніжно до лиця.

      Балкіс іще не раз перевіряла,

      Чи справді мудрий Ізраїлю цар.

      Алмаз прислала більший від горіха —

      Царя перемудрить собі на втіху.

      Щілина в ньому, що не видно оком,

      На нитку нанижи алмаз той, ну!

      Та шовковичний черв’ячок із боку

      Тоненьку павутинку протягнув.

      Тоді Балкіс-Македа невгамовна

      Коштовний кубок шле до Соломона:

      – Якщо його вологою наповниш

      Не з неба, не з землі – він буде твій.

      Цар піною з-під кінської попони

      Наповнив кубок і відправив їй.

      Цариці Савській, як би там не йшлося,

      Принизить Соломона не вдалося.

      Й на ложі вже не та цариця Савська,

      Ну просто надокучила, і квит.

      Тож якось цар над нею посміявся,

      З царем тоді сміявся весь нарід.

      Чутки ходили, що в цариці ноги

      Зурочені були пташиним богом.

      Що там у неї,– думали, гадали,—

      Гусячі лапи, ратиці козла?

      Вона ж під сукню довгу їх ховала,

      Навіть на ложі в одязі була.

      Цар Соломон підлогу кришталеву

      Велів покласти на басейн. Миттєво

      Майстри-умільці диво те зробили

      (Цар мав на думці ще чимало див),

      У чисту воду рибок запустили,

      І цар царицю в гості запросив.

      Цариця Савська в супроводі свити

      У довгих пишних шатах гордовито

      Йде у палац на поклик Соломона —

      Господар добру зустріч обіцяв.

      Та за дверима – водна перепона,

      А цар на троні з іншого кінця.

      А далі… Суламіф кричить: – Я знаю!

      Цариця Савська сукню піднімає!

      – Так, Суламіф, криві і волохаті

      В цариці ноги. Це всього лиш мить

      Тривало – миті на дива багаті,

      Бо у ту мить весь люд царицю зрить.

      Ні дня цариця в мене не лишалась,

      Вночі немов ужалена зібралась

      І вирушила з почтом вранці-рано,

      Не попрощалась. Я послав услід

      Гінця за її пишним караваном…

      Я не бажав тому посланцю бід.

      Він віз траву, що знищує волосся.

      Та повернутись хлопцю не вдалося.

      В торбині Балкіс голову прислала —

      Отак мені помстилася вона… —

      Іще коханій Соломон чимало

      Оповідав, чого ніхто не знав.

      Як рятувався від Авессалома5,

      Від ревнощів Адонії6 по тому.

      Втікати довелось, поневірятись,

      Як бідував колись в чужих краях.

      Як влаштувався кухарем в палаці

      І як зійшовся з дочкою царя.

      Як утекли, кохалися, заспали,

      Як