Американська трагедія. Книга 2. Теодор Драйзер
Бегот.
– Це все, напевно, компанія з дач біля Шейрона?
– Та-ак… Головним чином з південного і західного берега.
– Але тут немає нікого з Гріфітсів? Тобто крім містера Клайда?
– Ні. Вони, здається мені, ще досі в Грінвуді.
– І ви знайомі особисто з містером Клайдом Гріфітсом?
– Ну, звичайно. Він з нашої компанії.
– А ви часом не знаєте, чи давно він тут, тобто, я хочу сказати, – у Кренстонів?
– Здається, з п’ятниці. У всякому разі я його побачив у п’ятницю вранці. Але ви можете його самого спитати про це, він незабаром прийде, – одрубав Бегот, подумавши, що м-р Мейсон стає трохи настирливим зі своїми розпитуваннями; до того – він людина не їх з Клайдом кола.
У цей час з’явився Френк Гаррієт з тенісною ракеткою під пахвою.
– Куди, Френк?
– Гаррісон сьогодні вранці розчистив корти, – спробую там заграти.
– З ким?
– З Вайолет, Надіною і Стюартом.
– А там є місце для другого корту?
– Авжеж, там їх два. Візьми Бертіну, Клайда та Сондру і приходьте всі туди.
– Може, коли кінчу з цим.
І Мейсон зразу подумав: Клайд і Сондра. Клайд Гріфітс і Сондра Фінчлі – та сама дівчина, чиї записочки та візитні картки зараз у нього в кишені. Може, він побачить її тут з Клайдом і пізніше зможе поговорити з нею про нього.
В цю хвилину Сондра, Бертіна і Вайнет вийшли з своїх наметів. Бертіна крикнула:
– Харлей, не бачили Надіну?
– Ні, але тут був Френк. Він сказав, що йде на корт грати з нею, Вайолет і Стюартом.
– Он як! Ходімо, Сондра! Вайнет, ходім! Подивимось, що це там за корт.
Назвавши Сондру на ім’я, Бертіна обернулась і взяла її під руку, і таким чином Мейсон мав нагоду глянути хоч би мигцем на дівчину, яка так трагічно і, без сумніву, сама того не знаючи, витіснила Роберту з серця Клайда. І Мейсон міг навіть переконатись, що вона набагато красивіша і набагато краще вдягнена, – та, інша, і мріяти не могла, що коли-небудь матиме такі вбрання. І ця жива, а та, друга, лежить мертва у бріджбурзькому морзі.
Троє дівчат, узявшись за руки, пробігли повз Мейсона, який дивився на них, і Сондра на бігу крикнула Харлею:
– Якщо побачите Клайда, скажіть, нехай іде туди, гаразд?
І Харлей відповів:
– Ви думаєте, вашій тіні треба про це нагадувати?
Мейсон, захоплений барвистістю оточення і драматизмом подій, уважно і навіть схвильовано стежив за всім. Тепер йому було зовсім ясно, чому Клайд хотів позбутися Роберти, – ясні його справжні, приховані мотиви. Ця красива дівчина і вся ця розкіш – от до чого він поривався. Подумати тільки, що молодий чоловік в його віці і з його можливостями дійшов до такого страхітливого вчинку! Неймовірно! І всього через якихось чотири дні після вбивства тієї бідолашної дівчини він весело проводить час з цією красунею, сподіваючись одружитися з нею, як Роберта сподівалась вийти за нього заміж. Неймовірні