1
Руською землею в ті часи називалися землі на захід від лінії Одеса—Харків, а ще раніше – лише Київська земля.
2
Половці кочували на схід від цієї лінії.
3
Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в полі (степу) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.
4
Тамга – тавро, клеймо, родовий знак.
5
Кошма – повсть, товста ковдра з повсті.
6
Огнищанин – управитель князівських маєтків.
7
Треба – жертвоприношення.
8
Курт – вовк, вовками також називалися охоронці хана.
9
Гридниця – велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.
10
Історичний факт.
11
Тисяцький – начальник «тисячі», боярин, якому належала влада в місті.
12
Тіун – управитель в маєтку князя або боярина.
13
Поприще – давня міра довжини. Також денний піший або кінний перехід.
14
Смерд – селянин.
15
Ногата— дрібна грошова одиниця в Київській Русі.
16
ґонт – тонкі дощечки.
17
Вуй – дядько, брат матері.
18
Блават – волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.
19
Кощій – раб, смерд, кочовик; походить від половецького «коччі», «кощі» – кочовик.
20
Корзно – верхній одяг, схожий на плащ.
21
Боян – це міф, помилка перших перекладів «Слова». Насправді був Ян, Ян Вишатич. Див. примітки в кінці книжки.
22
Сестринець – син сестри, племінник.
23
Тул – сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.
24
Кмети – тут: кінні воїни.
25
Котора – сварка, чвара, міжусобиця.
26
Дуумвірат – спільне правління двох осіб.
27
Торки – тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.
28
Вежа – половецька юрта на возі, кибитка.
29
По фронту.
30
Кіш – військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.
31
Покладник – постельничий.
32
Снем – з’їзд князів.
33
&nbs