Рослини. Отсутствует
на берег. Там воно утворює великі валки, в яких люблять копирсатися кози, що завжди охочі до свіжого листя.
На відміну від морської трави та інших квіткових підводних рослин, у водоростей немає чіткого поділу на корінь, стебло та листки. Замість коренів у них розвиваються коренеподібні утворення ризоїди, за допомогою яких рослини прикріплюються до дна, підводних скель і поглинають поживні речовини.
Крім того, водорості існують не тільки під водою. Іноді вони вкривають товстим шаром скелі, вологу землю, стовбури дерев, фарбують у червоний колір сніги, завдаютьнам шкоди, забруд-нюючи поверхні кахлю у ванних кімнатах.
Червоне море, напевно, дістало свою назву через червонувате забарвлення води в період масового розвитку тріходесмії, ниткоподібної, зібраної в мікроскопічні пучки водорості.
Звичайно водорості поділяють на дві великі групи: мікроскопічні форми та великі форми – макрофіти.
На морському дні росте близько чотирьох тисяч видів макро-фітів, а у воді плаває ще майже шість тисяч мікроскопічних водоростей.
Мікроскопічні водорості становлять велику частину так званого планктону – сукупності дрібнесеньких водоростей, бактерій, молюсків, ракоподібних, які не в змозі протистояти течіям і рухаються за хвилями. Та частина планктону, що складається з рослинних організмів, називається фітопланктоном.
Мікроскопічні водорості розмножуються із шаленою швидкістю. Одна особина протягом лише одного місяця може «народити» сто мільйонів подібних собі. Втім, їх дуже швидко поїдають. Смакує фітопланктон навіть таким велетням, як кити.
Особливо пишно планктон розвивається навесні, коли рослини отримують більше світла і мінеральних речовин. І тоді моря та водосховища набувають зеленого, синього, жовтого, червоного забарвлення. В цей час в одному літрі води можна нарахувати кілька мільйонів мікроскопічних водоростей. Скупчення планктону викликає не тільки «цвітіння», а й світіння моря – мікроскопічна водорість перідінея накопичує у своєму організмі фосфор.
Найбільше у фітопланктоні міститься діатомових водоростей. З ними ви вже познайомилися в главі «Мільйони років до нашої ери».
У прісних водоймищах дуже розповсюджена хлорела, яка забарвлює воду в зелений колір. Якщо під час «цвітіння» уважно придивитися до води там, де її просвічують сонячні промені, можна побачити тисячі маленьких зелених пилинок. Це і є хлорела. Весь її організм складається з однієї клітини діаметром від 3до 6 мікронів. Добре роздивитися її можна тільки під мікроскопом.
Одноклітинні водорості є дуже стійкими до температурних змін. Вони можуть існувати в Арктиці і поблизу підводних вулканів, де вода кипить від гарячих потоків лави, і навіть у гейзерах, де температура сягає 90° за Цельсієм. Одного разу французький вчений Поль Беккерель помістив водорості у рідке повітря, температура якого наближалася до мінус 190° за шкалою Цельсія. Через шість років він зігрів водорості, і