Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд
пам’ятати, що майже всі наші внутрішні органи, які у стані здоров’я заледве нагадують нам про своє існування, у подразненому стані – зокрема при захворюваннях – стають джерелом найбільш болісних відчуттів, які слід вважати рівними за силою зовнішнім подразникам. Віковічний досвід з цього приводу відбився у твердженні Штрюмпеля (Strümpell, 1877, стор. 107): «Душа отримує уві сні більш глибокі й осяжні тілесні відчуття, змушена приймати подразники від різних частин тіла, отримуючи враження про зміни, що відбуваються в організмі, про які вона нічого не знає у пробудженому стані». Ще Аристотель зазначав імовірність того, що перші прикмети захворювання можуть виявитись уві сні, завдяки посиленню вражень від внутрішніх подразників, до того як симптоми стануть помітними у пробудженому стані (див. вище), а медичні автори, що заперечували пророче значення снів, не ставили, однак, під сумнів їхню роль як провісників захворювання (див. Simon, 1888, стор. 31, і у багатьох більш ранніх авторів) [26].
Прикладів діагностичної цінності снів не бракує також у сучаснішій літературі. Так, Ф. Тісьє (Tissié) повідомляє, посилаючись на Р. Артіґа (Artigues, Essai sur la valeur séméiologique du rêve, 1884) про 43-літню жінку зі, здавалось би, досконалим здоров’ям, яка страждала упродовж кількох років на тривожні сни. Згодом медичний огляд встановив у неї початкову стадію серцевого захворювання, яке зрештою погіршило стан пацієнтки.
Розлади у внутрішніх органах, як видається, впливають на характер снів у цілій групі випадків. На тривожні сни у пацієнтів з серцевими і легеневими недугами посилається так багато авторів, що я обмежусь тут самим їх переліком: Radestock [1879, 70], Spitta [1882, 241 f.], Maury [1878, 33 f.], Simon (1888), Tissié [1898, 60 ff.]. Ф. Тісьє (Tissié) навіть вважає, що захворювання конкретного органу у специфічний спосіб відбивається на характері і змісті сну. Сни хворих на серце зазвичай дуже нетривалі і завершуються пробудженням з відчуттям жаху; майже завжди у таких снах містяться ситуації смерті за страшних обставин. Легеневим хворим сниться удушення, тісний натовп, утеча, і вони схильні до повторення кошмарів, що експериментально показав Бьорнер (Boerner), викликаючи у себе такі сни тим, що засинав обличчям у подушку або затуляв собі зовнішні дихальні шляхи. Порушення травлення провокують сни, наповнення яких містить відчуття насолоди й відрази. Нарешті, вплив сексуального збудження на характер снів має бути всім відомий з особистого досвіду кожної людини й виступає переконливим аргументом на користь ролі органного фактору у виникненні снів.
Крім того, вивчаючи літературу зі сновидінь, відзначаємо, що деякі з авторів (Maury, Weygandt) зацікавилися проблемою снів, аналізуючи вплив своїх хворобливих станів на зміст власних снів.
Попри те, однак, що наведені факти не підлягають сумніву, їхнє значення не є аж надто великим. Сни – це явище, яке спостерігаємо у здорових людей – імовірно, у всіх, імовірно, щоночі – тож хвороби не мусять бути однією з його неодмінних умов. Нас, зрештою, цікавить не походження окремих особливих снів, а можливі джерела виникнення звичайних снів у нормальних
Крім діагностичної цінності, присвоєної снам (наприклад, у творах Гіппократа), слід брати до уваги також їхнє терапевтичне значення в античну добу. У Греції оракулів, що спеціалізувалися на снах, регулярно відвідували хворі у пошуках зцілення. Недужий ішов у храм Аполлона або Асклепія, виконував там різні церемонії, а тоді, очищений обмиваннями, масажем і куріннями, у стані екзальтації, вкладався на шкуру принесеної в жертву тварини. Тоді він засинав і уві сні бачив засоби проти своєї хвороби. Вони представлялися йому у своїй природній формі або у символах і картинах, які потім тлумачили жерці. Детальнішу інформацію про лікувальне
застосування снів у давніх греків див. у Lehmann (1908, 1, 74), Bouché-Leclercq (1879–1882), Hermann (1858, § 41, 262 ff., and 1882, § 38, 356), Böttinger (1795, 163 ff.), Lloyd (1877), Döllinger (1857, 130) (