Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд
522).
Радешток (Radestock, 1879, 145): «Насправді, у цій схибленій діяльності неможливо визначити якісь чіткі закони. Після зняття суворого поліційного нагляду раціональної волі і уваги над ходом мислення, сон створює калейдоскопічний вир божевільної плутанини».
Гільдебрандт (Hildebrandt, 1875, стор. 45): «Які дивовижні стрибки дозволяє собі людина уві сні, наприклад, у своїх умовиводах! З якою неупередженістю перевертає з ніг на голову найґрунтовніші емпіричні принципи! Які сміховинні протиріччя ладна терпіти у законах природи і суспільства, аж доки стане, як кажуть, не до жартів і апогей безглуздя викличе пробудження! Ми впевнено вираховуємо, що тричі три дорівнює двадцяти; нас не дивує, що собака декламує поезію, що небіжчик сам простує до своєї могили, що кам’яна брила плаває у воді; ми вирушаємо з серйозною місією до Бернбурзького герцогства чи до князівства Ліхтенштейн, щоб інспектувати їхній флот, або записуємося волонтерами у військо Карла XII напередодні Полтавської битви».
Бінц (Binz, 1878, 33), маючи на увазі теорію снів, що випливає з цих вражень: «З десяти снів, щонайменше дев’ять абсурдні за змістом. Ми об’єднуємо людей і речі, які не мають між собою нічого спільного. Наступної миті, як у калейдоскопі, відбувається чергове перегрупування – можливо, іще безглуздіше, ніж попереднє. І така мінлива гра не цілковито сплячого мозку триває, аж доки не прокидаємося і ляскаємо себе по лобі, питаючи себе, чи ми ще здатні раціонально мислити».
Морі (Maury, 1878, стор. 50) знаходить паралель співвідношенням образів сну з думками притомного стану, яка видасться промовистою лікарям: «La production de ces images que chez l’homme éveillé fait le plus souvent naître la volonté, correspond, pour l’intelligence, à ce que sont pour la motilité certains mouvements que nous offre la chorée et les affections paralytiques…» [44]. Далі він розглядає сни, як «toute une série de dégradations de la faculté pensante et raisonnante» [45] (там же, стор. 27).
Навряд чи є потреба наводити висловлювання авторів, які повторюють тезу Морі для окремих вищих розумових функцій.
Згідно з твердженням Штрюмпеля, у снах – навіть якщо абсурдність їхнього наповнення не є наочною – бракує логіки, що спиралась би на принципи обумовленості й співвідносності (Strümpell, 1877, стор. 26). За словами Шпітти (1882, стор. 148), ідеї, що виникають уві сні, як здається, геть випадають з законів причинності. Радешток (Radestock, 1879, стор. 153–154) та низка інших авторів наголошують на властивій снам слабкості у судженнях і висновках. За Йодлем (Jodl, 1896, стор. 123) сни позбавлені критичності й корекції уявлень відповідно до загального наповнення свідомості. Той же автор стверджує: «У снах реалізуються всі види свідомої діяльності – але у неповній, загальмованій, взаємно ізольованій формі». Суперечності, в які вступають уві сні наші знання з реального життя, Штрікер (а з ним багато інших авторів) пояснює тим, що уві сні забуваються факти або втрачаються логічні зв’язки між поняттями (Stricker, 1879, стор. 98) тощо…
Автори, що в цілому висловлюють таку неприхильну думку щодо психічних функцій уві сні, визнають, однак, що певний залишок розумової діяльності уві сні зберігається. Зокрема, чітко про це заявляє Вундт (Wundt), чиє вчення зажило авторитету серед багатьох дослідників проблем сну. Відтак, виникає питання, якою є природа тих залишків нормальної розумової активності у снах? Загальновизнаним зараз вважається, що відтворювальна здатність, пам’ять,
«Виробленню цих образів у розумовій сфері – які у притомної людини виникають здебільшого за участю волі – у сфері моторики відповідають певні рухи, що виникають у хворих на хорею чи параліч» (
«цілу серію втрат у здатності мислення й міркування» (