Іменем сонця. Юрій Сорока
шумно видихнувши повітря. Семену на мить здалося, що в грудях у каштеляна знаходиться великий ковальський міх, за допомогою якого він намагається роздмухати невидиме полум’я.
– Мусив, – нарешті відповів він. – Щойно повернувся з Сатанова. Там відбулась страшна трагедія. Настільки страшна, що місто досі лихоманить. Я змушений був відправити туди хоругву драгун. Кляті голландці, яких було відряджено для охорони міста, ні на що не здатні! Я велів позбавити їх жалування і на двадцять діб кинути до карцеру. Лайдаки, пся крев! Ти маєш допомогти мені.
Семен знизав плечами.
– Чому ви вважаєте, що я здатен допомогти?
Каштелян роздратовано змахнув рукою:
– Зараз недоречно розпочинати виставу й набивати собі ціну. У Сатанові скоєно страшний злочин. Убито дружину мого племінника, його маленького сина і ще кількох людей. І спосіб, за допомогою якого їх убито, наштовхує на думку, яку я висловив щойно. Це диявольський промисел. І бачить Бог, я не маю на меті подібним твердженням додати ваги своїм словам. Мені відомо, чим ти заробляєш собі на життя, тож бажаю, щоб ти допоміг нам знайти убивцю. Клянусь святим престолом, мешканці Кам’янця мають побачити злочинця на палі. Інакше…
– Що інакше?
– Інакше фортеці потрібен буде новий каштелян. А у плани пані Беати це не входить. Як, власне, і у мої особисті плани!
Семен не відповів. Лише відчув, що поїздка крізь Дике Поле і битва з вовчими зграями відкладається на невизначений час. До візиту каштеляна він, звичайно, не був готовий. Як не був готовий і до початку роботи над новим розслідуванням. Але щось у погляді й голосі Ґурського підказувало – ця справа має стати основним зайняттям Семена Паливоди на наступні кілька тижнів. Він міг виставити за двері посланця каштеляна. Міг, врешті-решт, відмовити й самому сенатору. Але факт учинення убивства проігнорувати Семену Паливоді було не під силу. Тим більше убивства, про яке повідомили з такими емоціями, які він міг спостерігати щойно. Це було би чимось на кшталт – закинути шаблю у піхви й піти геть, отримавши виклик на двобій від фехтувальника, слава про якого лунає значно далі, аніж слава самого Семена Паливоди. Чи знав це Анджей Ґурський, Семену було невідомо. Але, сам того не відаючи, каштелян торкнув найбільш чутливі струни його душі. І зробив усе для залучення до справи найкращого спеціаліста з розкриття злочинів в Україні.
Паливода деякий час спостерігав за краєвидами за вікном, після чого поглянув на Ґурського.
– Сенаторе, а ви чули про подію, яка має відбутись за кілька тижнів? – запитав він.
Ґурський похитав головою і влив у горлянку чергову порцію вина.
– Досить з мене подій. Я хочу спокою.
– Ну, на цю подію навряд чи вплинуть наші з вами побажання. Згідно з підрахунками астрологів, має відбутись затемнення сонця. Рідкісна подія.
– Здається, щось чув… – буркнув каштелян. – Яке це має відношення до нашої справи?
– Можливо, й ніякого відношення. Проте існує теорія, що під час цього природного явища у суспільстві посилюються негативні процеси. Якщо говорити