Коли Ніцше плакав. Ирвин Ялом
медичної науки. Зрозумійте мене правильно! У мене немає ілюзій, що ви можете поліпшити стан здоров’я Ніцше. Я звернулася до вас по допомогу з іншої причини.
Відставивши чашку, Броєр очистив вуса й бороду серветкою.
– Вибачте, фройляйн, тепер я справді заплутався. Ви почали – хіба ні? – з того, що хочете моєї допомоги, бо ваш приятель дуже хворий.
– Ні, докторе Броєр. Я сказала, що мій друг у відчаї й може накласти на себе руки. Я прошу вас зцілити не тіло професора Ніцше, а відчай.
– Але ж, фройляйн, якщо ваш приятель впадає в розпач через своє здоров’я, а я не маю відповідних терапевтичних засобів лікування, то що тут вдієш? Я не можу допомогти пацієнтові з хворою душею.
Броєр зауважив, як кивнула Лу Саломе на знак того, що розпізнала слова Макбетового[9] лікаря, й повів далі:
– Фройляйн Саломе, немає ліків проти розпачу, жоден лікар не зцілить душі. Нічим тут не зараджу, хіба що порекомендую поїхати на один із цілої низки чудових курортів з мінеральними водами в Австрії чи Італії. Або ж, можливо, поговорити зі священиком чи ще з кимсь, хто тямить у релігії, з родичем чи добрим другом.
– Докторе Броєр, я знаю, що ви здатні на більше. Маю шпигуна. Це мій брат Женя, студент медицини. На початку цього року він відвідував вашу віденську клініку.
Женя Саломе! Броєр намагався пригадати це ім’я та прізвище. Там було дуже багато студентів.
– Від нього я дізналася, що ви любите твори Ваґнера й що цього тижня відпочиватимете у венеційському готелі «Амальфі». Брат описав мені ваш вигляд. Та найважливіше, що я від нього дізналася, – це те, що ви справді зцілюєте людей від розпачу. Минулого літа він побував на неофіційній конференції, де ви описали ваш спосіб лікування молодої жінки, званої Анна О., яка впала у відчай. Ви застосували новий метод – «оздоровлення словом». Ця терапія ґрунтується на з’ясуванні причини, на розгадуванні заплутаних психічних асоціацій. Женя каже, що ви єдиний медик на всю Європу, який може запропонувати справжнє психологічне лікування.
Анна О.! Від цього імені Броєр здригнувся й пролив каву, підносячи чашку до губ. Сподіваючись, що фройляйн Саломе не помітила цього, він витер руку серветкою. Анна О., Анна О.! Неймовірно! Куди не поверни, всюди наткнешся на Анну О. – секретне, кодове ім’я Берти Паппенгайм. Скрупульозно обачливий, Броєр ніколи не називав справжніх імен своїх пацієнтів, коли разом зі студентами обговорював випадки хвороб. Натомість вдавався до псевдонімів – змінених на попередні букви в алфавіті ініціалів. Таким чином Б. П. у Берти Паппенгайм перетворилося на А. О., або Анну О.
– Женя був під сильним враженням від вас, докторе Броєр. Описуючи вашу навчальну конференцію та лікування Анни О., він сказав, що удостоївся честі стояти в сяйві генія. А Женя ж то не вразливий хлопець. Я ніколи не чула від нього таких слів. Ось тоді я вирішила, що мушу колись та й зустрітися, запізнатися з вами, а може, й навчатись
У Шекспіровій трагедії «Макбет» (дія п’ята, сцена перша) королівський лікар каже про леді Макбет: «А хворі душі хоч глухій подушці // Відкритись прагнуть. // Їй – духівника, // Не лікаря потрібно». (Переклад Бориса Тена.)