Курячий бульйон для душі. Эми Ньюмарк
Спочатку ми поїхали протилежним боком траси. Я – в істериці – повідомила їй про це, тоді вона вивернула через розділову лінію та перейшла на правильний бік шосе. Потім вона поїхала по зовнішній смузі й ледь не звалилася в кювет. Овва! Вона одразу крутнула колесами ліворуч, і ми попрямували до розділової лінії. Тут вона повернула назад. Отак – то вперед, то назад – ми кружляли трасою, а все моє життя прокручувалося перед моїми очима.
Я вже не знала, про що молитися: щоб нас спинила поліція, чи щоб вони нас не помітили. Я почала уявляти розмову, яка на нас чекала, якби вони нас спинили.
– Оф-фіцер-ре, – язик у неї мав заплітатися. – Я в-в-вез-з-зу оц-цю ж-жіноч-ч-ку до п-с-с-ихуш-ш-ки.
– О, пробачте, мем. Я маю вас оштрафувати, мусите замінити водія. Пані, – спитав би він, дивлячись на мене, – ви маєте при собі права?
– Так, офіцере, маю, але я не можу кермувати автівкою.
– Ви не вмієте кермувати?
– Ні, сер. Кермувати я вмію, але просто не можу.
– Чому ж ні? – запитав би поліціянт, злегка дратуючись.
– Ну, – пояснила б я, – бачте, я прямую до психіатричної клініки. Повірте. Ви не захочете, щоб я кермувала машиною.
Дякувати Богові, янголи оточували наше авто тієї ночі. Ми дісталися клініки цілими й неушкодженими. Коли великі сталеві двері зачинилися за моєю спиною, я відчула неймовірне щастя. Тоді я просто раділа з того, що була жива. Я розсміялась, а добра медсестричка відвела мене до моєї палати. Мені сяйнула химерна думка, що таке могло трапитися лише зі мною, і саме в такий кумедний спосіб. Сміх дав надію. Надія розпочала моє зцілення. Хоч як мені було погано тоді, я розуміла, що завдяки чудовому догляду та ласці Божій я незабаром знову буду здорова.
4. Не чиніть, як я
Ми дістаємо ту силу, яку перемогли.
Цього Різдва я відсвяткувала п’ять років тверезого життя. Протягом п’яти років я й краплини спиртного до рота не брала, але досі залишаюсь алкоголічкою, бо знаю: щойно я візьмуся за пляшку, як не зможу себе контролювати. Я залишусь алкоголічкою назавжди, бо саме так звикла лікувати свій біль. Я пишу ці слова, читаю їх собі вголос, а на клавіатуру котяться сльози. Утім, коли кинеш світло на щось потворне, народжується свобода.
Я завжди собі казала, що ніколи не стану п’яничкою. Я ж не така, як «оті» люди. У мене занадто потужний самоконтроль. А моє християнське виховання підтримує мене на шляху істинному. Я взагалі навіть не куштувала спиртного, аж поки мені не виповнився двадцять один рік. Натомість більшість моїх друзів бавилася пляшкою значно раніше. Вперше я скуштувала алкоголь, працюючи офіціанткою, і великої проблеми в цьому тоді не побачила. Вино не захопило владу наді мною одразу ж. Я спокійно утримувалася від уживання спиртного багато років поспіль, ніяких проблем не виникало. Я вийшла заміж, побудувала сім’ю й навіть не думала про алкоголь.
До самого весілля подруги