Бебі Джейн. Софі Оксанен
про що це я таке мрію. Він так часто повторював це питання, додаючи моє ім’я до нього, що я стала обережнішою. Можливо я би не була такою обережною, якби Йонатан спитав, про що я думаю, але оскільки він запитав, про що я мрію… Я ні про що не мріяла. Але якщо моє витріщання на стіну видавалося Йонатону мріянням про щось, то краще було б, щоб Йонатан не бачив цього. Незабаром йому би почало здаватися, що в мене з’явився хтось інший. Або щось подібне.
Нарешті я залізла у ванну. Там він не міг мене здивувати, так, як він іноді робив, запитуючи щось про шоу, коли я робила вигляд, що дивлюся з ним телевізор. Або якщо б я провела певний час на дивані або ліжку, споглядаючи на шпалери, Йонатан міг би замислитися про це. Але купання та перебування у ванній може видаватися за догляд за собою, а Йонатан ніколи не перешкоджав моїм косметичним процедурам.
Купання чудово допомагало мені з моєю тугою за жіночим тілом.
Тепла ванна відчувалась як жіночі обійми без хіті. Вода ніжно пестила мою шкіру, наче це були жіночі руки.
Вода у ванні відчувалася на моїй шкірі як поцілунки Пікі, коли вони були великими та відкритими. Відчуття було, ніби я пливла в них. Наче мої руки почивають між Пікіними ногами, там де слизько та глибоко.
Після надто тривалого купання пальці моїх ніг ставали мертвецько білими. Так наче кров та плоть полишили їх, залишаючи по собі лише зморшки, які вони ніколи більше не заповнять.
Йонатан ніколи не казав, що хоче приєднатися до мене у ванні, і це було чудово, тому що я б не знала, як ввічливо йому відмовити. Можливо, сама ванна і була Йонатанова, однак процес купання належав лише мені.
Йонатан придбав гелі для душу, які пасували його ранкам. Вони пахнули грейпфрутом та іншими ароматами, які асоціювалися зі здоровим ранком та гарантували активний початок активного дня. Пляшечки майоріли яскраво жовтим або синім, наче кобальт, кольорами. Вони були ефективними та заощаджували час і простір, оскільки можна було використовувати гель одночасно як шампунь і гель для душу, він зволожував шкіру настільки, що зникала необхідність використовувати після душу лосьйон для шкіри. Розумно.
Йонатан ніколи не витрачав надто багато часу, обираючи власні миючі засоби. Він просто купляв нову пляшечку, якщо стара вже майже закінчувалася. А тоді він викидав стару до смітника. У його кутку ванної не було жодного набору з напівпустих пляшин або будь-якого можливого вибору.
Гелі для душу Йонатана не були призначені для того, щоб насолоджуватися ванною ввечері або митися разом. Вони не мали на меті замінити дотик або пахнути безпекою. Вони не були призначені для романтики запалених свічок або для моментів, коли хотілося поплакати.
Коли я приймала ванну, то ховала пляшечки Йонатана під або за рушниками. Вони символізували ранок, а мені зовсім не хотілося, щоб мене щось пригнічувало, поки я була у ванній. Я хотіла ніжних спогадів, спогадів про сміх та бажання.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст