Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук
незнайомих хлопців і якихось шалав? Їй тут не місце, давно мала би бути вдома, лежати в ліжку, а тут… Залишки пристойності завібрували в голові, і думки перекинулися на інше: Рута глипнула на калюжу блювотиння під ногами та відчула, що не може лишити все просто так. Це свинство. Такий срач розвела! Треба прибрати за собою. Розставивши руки, вона заходилася кедами розтирати по бетону нещодавній вміст свого шлунка.
За її спиною хтось заволав:
– Гляньте, що вона робить!
Рута перестала розмазувати кашку та повела очима назад. У тамбурі стовбичили Панк, Бакай, Божинда, поміж них – дівчата, чиїх імен вона не запам’ятала. Одна з тих курок не могла заспокоїтися і, безуспішно затискаючи рота долонями, істерично іржала. У свідомості Рути її сміх перетворювався на скрипіння поїдених іржею завіс. Дебелий Стас Божинда (одногрупник Боді Лаврика, якого нарекли Божиндою через прізвище Божко) дістав мобільний і взявся знімати:
– Отже, нова тьолка Лари, перший обригон. Без реєстрації та есемес!
Новий, ще дужчий вибух реготу.
Нарешті в тамбурі з’явився Лара. Пасмо каштанового, закрученого на кінцях волосся спадало на лоб, прикриваючи праве око. Хлопець не був кремезним, але через невисокий зріст і коротку шию плечі здавалися непропорційно широкими. За день до знайомства з Рутою йому виповнилося дев’ятнадцять, тоді само – на дев’ятнадцятиріччя – хлопець припинив голитися, і тепер акуратно підстрижена борідка кольору темної міді робила його старшим. Того вечора Лара пив, як усі, і, безперечно, п’янів, та попри це темно-сірі із зеленкуватим полиском очі принаймні на перший погляд були тверезими. Розштовхавши хлопців, він підступив до Рути.
– Ти як? – узяв дівчину за плечі.
Не підводячи очей, Рута мотнула головою. Крізь хворобливе гудіння в голові поволі пробивалося безжальне усвідомлення того, який жалюгідний вигляд вона має.
– П-пробач.
Схоже, вона щойно одним махом обнулила їхні стосунки. І чорт забирай, усе ж так гарно починалося! Втім, коли Лара заговорив, у голосі не було ні ворожості, ні огиди:
– Не зважай на цих недоумків.
Він став так, аби затулити Руту від компанії.
– Вези її додому, – порадила котрась із дівчат.
Рута запекло замотала головою – тільки не додому! – і її знову занудило. Дівчина випручалася, підскочила до краю ґанку та, перехилившись через поручні, виблювала вдруге.
«Здохнути, – почервонілі очі сльозилися й лізли з орбіт, – гірше вже бути не може!» Щойно вона про це подумала, шлунок виштовхнув крізь стравохід нову – вже третю – порцію гарячої кашки.
– На біс! На біс! – заплескав у долоні Губастий.
– Заткнись! – гарикнув Лара. Зупинившись за крок від дівчини, він повернувся до тих, хто товпився в тамбурі: – Валіть звідси.
– Ну чувак… – ображено забурчав Божинда.
Лара підвищив голос:
– Я сказав, пішли на хер! – І тицьнув пальцем у Божка: – Знайду відео в мережі –