Книга радості. Звернення. Далай-лама XIV
прагматичний спосіб урегулювання сучасних конфліктів. Незважаючи на пережиті війни й репресії в моїй країні, де понад шістдесят років Народна міліція КНР за наказами з Пекіна залякує, тероризує, душить свободу й гідність тибетського народу, я залишаюся переконаним прибічником миру в усьому світі. Усе, що я пишу, покликане пояснити, як створити умови, необхідні для миру між нами й навколо нас. І якби я не вірив у можливість миру, то не міг би далі вести цієї розмови.
У наш час війна – цілковитий анахронізм. Юридично ми навіть уже не оголошуємо війни – при цьому в деяких країнах для початку воєнної операції достатньо голосування в парламенті. Старі войовничі ідеології віджили своє, і кожен збройний конфлікт викликає численні мирні демонстрації в багатьох містах світу. Я радію, коли бачу, як ви, десятки тисяч молодих людей, об’єднуєтеся задля злагоди й захисту людських прав. Моє серце сповнюється радістю від того, що стільки юнаків і дівчат спільно виступають заради розв’язання гуманітарних проблем.
Завдяки швидкому розвитку інформаційних технологій ви стали першим поколінням справжніх громадян світу. Учіться розумно використовувати соціальні мережі – для швидшого поширення знань, а не для того, щоб Інтернет чи ігри стали наркотиком, без якого не можна обійтися. Демонструйте лише перевірену, правдиву й етичну інформацію. Остерігайтеся ширити неправдиві новини. Ви – цифрове покоління, народжене громадянами світу, адже цифрова культура не має кордонів. Хіба не правда, що ви вважаєте молодих людей з усього світу радше друзями, товаришами й партнерами, аніж конкурентами, супротивниками чи ворогами?
Безсумнівна істина, що війна – частина людської природи. Але геноциди минулого століття зняли полуду з очей вашим батькам, дідусям та бабусям, які створили гасло: «Ніколи знову!» Саме вони показали, що міжлюдські конфлікти можна залагоджувати через діалог і ненасильство.
Ви можете мені заперечити, що й зараз, у ХХІ столітті, ми спостерігаємо посилення конфліктів, намагання урядів різних країн вирішувати проблеми силою. Військова машина залишається легальним інструментом, і багато хто визнає війну звичайною справою, а не злочином. Різні форми «промивання мізків» не дають людям усвідомити, що війна – жахлива за визначенням. Це величезний парадокс нашого часу: юридично війни немає, а кількість кривавих криз і вбивств зростає. Молоді люди стають мішенями жорстоких терористичних атак. Париж, листопад 2015-го, Манчестер, травень 2017-го… Мене невимовно вразили ці події, ніби вся зброя терористів влучила прямо в моє серце. Молоді люди вбивають своїх однолітків! Ті нападники не народилися терористами, їх на терористів перетворили маніпуляціями в ім’я фантазії, архаїчного брутального фанатизму, змусили повірити, що терор і вбивства – це героїзм.
Не впадайте у відчай. Ваша місія – зрозуміти уроки від помилок минулого й розвивати діалог, толерантне й ненасильницьке