Маленькі жінки. II частина. Луиза Мэй Олкотт
була в родині предметом жартів.
Річ у тім, що тітонька Марч опинилася в дуже скрутному становищі, коли час заспокоїв її гнів та змусив покаятися у своїй клятві: ви ж пам’ятаєте заяви про те, що Мег не отримає від неї жодного цента, якщо вийде заміж за «цього Брука». Тітонька Марч завжди тримала слово, тому їй довелося неабияк поламати голову над тим, як обійти власноруч створену перешкоду. Нарешті вихід було знайдено.
Ще одна родичка – пані Керрол, мама Флоренс, отримала гроші й вказівку купити, замовити пошиття й позначити величезну кількість столової та постільної білизни, котра мала бути відправлена сімейству Марч як подарунок нареченій від самої пані Керрол. Розпорядження тітоньки Марч було сумлінно виконано, але секрет розкрився й дуже потішив всю сім’ю, тим більше що тітонька Марч старанно намагалася зберігати невинний вигляд і наполегливо повторювала, що не може подарувати Мег нічого, крім старомодних перлів, давно обіцяних першій нареченій.
– Це свідчить про те, що в тебе є смак до ведення домашнього господарства, і мені це дуже приємно. Моя подруга юності почала вести власне домогосподарство, маючи в запасі лише шість простирадл, зате в неї були чаші для ополіскування пальців після десерту – і така ситуація її цілком влаштовувала, – сказала пані Марч, погладжуючи дамастові скатертини, на дотик оцінюючи їхню відмінну якість.
– У мене немає жодної чаші для ополіскування пальців, але цієї білизни, як каже Ханна, мені вистачить на все життя, – вигляд у Мег був дуже задоволений, що, втім, не дивно.
– До нас іде пан Тудль! – крикнула знизу Джо, і всі поспішили назустріч Лорі, чиї щотижневі візити були помітними подіями в їхньому тихому, спокійному житті.
Високий широкоплечий юнак із коротко підстриженим волоссям крокував до них доріжкою. На ньому був плащ, яким грався вітер, в руці – плаский фетровий капелюх, схожий на тазик. Хвіртка не чинила для нього жодної перешкоди: щоб не втрачати часу, він просто переступив через низьку кам’яну огорожу і попрямував прямо до пані Марч, протягуючи їй назустріч руки й гаряче вигукуючи:
– Ось і я, мама! Ну, звичайно, все в порядку, – останні слова були відповіддю на уважний погляд пані Марч – добрий запитальний погляд, який його красиві очі зустріли так прямо й відкрито, що маленька церемонія вітання завершилася, як зазвичай, ніжним материнським поцілунком.
– Для пані Брук – з привітом від виробника. Благослови тебе Господь, Бет! Ну і страшний же вигляд у тебе, Джо, в цьому фартусі. Емі, ти стаєш надто красивою для незаміжньої особи, – промовляючи все це, Лорі вручив Мег згорток у темному папері, смикнув кінчик стрічки, якою було зав’язано волосся Бет, зміряв поглядом фартух Джо та на мить завмер перед Емі в позі, що демонструє удаване захоплення. Потім він потиснув усім руки, і почалася розмова «як завжди».
– А де Джон? – запитала стривожено Мег.
– Затримався, щоб отримати ліцензію для завтрашньої церемонії, панно.
– Хто