Фарс-мажор. Дмитро Стельмах
завжди живий, Дмитре. Він хоч і помер, але живий. Це називається діалектичний матеріалізм. Або комуністична реінкарнація. Тільки Назару нічого не кажи, а то він з братчиками всю Верховну Раду в облогу візьме, паралізує роботу депутатів. Ти ж його знаєш, нашого вічного контрас.
Назар Цибуля – то мій другий найкращий друг. Після Еміка, звісно. А Еміку добре сміятися – йому завжди є куди тікати. У нього є вікно на Сході і запасний парашут. Добре влаштувався.
6 березня, субота
Прочитав збірку поезій під назвою «Алкохоку» якогось добродія на ім'я Юрко Позаяк. Чудово написано, нічого не скажеш, змістовно, цілісно, якісно. Із глибоким осмисленням предмета. Але я полюбляю не білий вірш, а римований. Може, в Японії хоку не римують, але ж ми все-таки в Україні. Чому не писати з урахуванням національних традицій? Справжнє українське хоку має бути римоване.
Але відчуваю, що обов'язково знайдеться якась падлюча журналістська морда, що неодмінно заявить, що хоку з римою – то вже не хоку, що хоку має бути із стількома голосними, із стількома приголосними і ще з казна-чим. Що українським поетам, перш ніж за хоку братися, треба хоч щось про японську поезію знати, і все таке інше.
Та всім не догодиш, це і їжакові зрозуміло. А нам своє робить.
Написав добірку під назвою «Хоку про пиво», моя, так би мовити, антиверліброва відповідь старої гвардії всім модерністським поетам, що зневажають добру давню риму.
ХОКУ ПРО ПИВО
Холодне пиво, крекери, тараня,
Це саме те, що лікар прописав.
Я цю дієту споживаю без вагання.
Я пиво пив і позначки робив у книзі.
І думав про поезію, дівчат, любов.
Отак я опираюсь творчій кризі.
На дівчину в кафе я глянув хтиво,
Вона так світло усміхнулася мені.
Бо випила вже третє світле пиво.
І знову та сама напасть.
Я не нашкріб на пляшку пива.
Ну а без гривні Клава дасть?
Всі знають, що жінки – це диво!
Звабливі груди, довгі ноги, секс.
Але не треба забувать й про пиво.
In vino Veritas, сказав колись Алкей.
А що ж народ шукає в пиві?
Просвітлення, розради і нових ідей.
Ніхто у забігайлівці додому не спішить,
Цілюще пиво проганяє всі турботи.
І серце вже не так по-зрадницьки щемить.
«Чернігівське», «Славутич», «Оболонь»,
Якому українцю ці марки не відомі?
Найкраще ними заливати сушняку вогонь.
Коли на ранок під рукою нема пива
І в холодильнику нічого не лишилось,
Тоді поетові не вродить творча нива.
Спочатку все було красиво.
Я все ще на ногах.
Спочатку було Пиво.
Як завжди, першим ділом відніс усе новеньке Зірці. Зірка сказала, що це найкраще, що можна придумати для чоловічої аудиторії. Викликала секретарку, простягла мій машинопис і владно наказала:
– Терміново в номер!
Мені