Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой
переступили через поріг й увійшли всередину: Мела Лансфорда серед них не було. Кілька ударів йому в бік. Важке дихання, пересмішки. Хтось підсунув під нього ступню:
– Жирний, тварюка!
Мікс вхопився за ногу й щосили рвонув. Чоловік завалився навзнак. Базз перекинувся на спину, розстріляв обойму – стріляв він упритул, жодної кулі не пройшло повз. Усі четверо лягли. Закинувши голову, Мікс встиг кинути погляд на подвір’я й побачити, як дає драла Мел Лансфорд.
А потім за спиною у нього пролунало:
– Ну, здоров був, приятелю.
Із вогню вийшов Дадлі Сміт, убраний у сіру куртку пожежника. Мікс кинув погляд на свою валізу, – майже сто штук баксів, не враховуючи героїну, – яка валялася на матраці.
– Дад? Бачу, ти добре підготувався.
– Та я ж як бойскаути – завжди готовий. А ось ти написав заповіт, приятелю?
Найнадійніший спосіб накласти на себе руки – зірвати угоду, за виконання якої відповідав Дадлі Сміт. Мікс схопився за пістолети; Дадлі вистрілив першим. Мікс помер, і останнє, про що він встиг подумати, – що цей мотель «Ель Серрано» схожий зараз на місце битви за Аламо.[1]
Частина перша
Криваве Різдво
Розділ 1
Бад Вайт сидить у патрульній машині без розпізнавальних знаків навпроти муніципалітету й не відводить погляду від різдвяної ялинки, на якій блимають цифри «1951». На задньому сидінні автомобіля – алкоголь для сьогоднішньої гулянки у відділку; він цілий день збирав данину з торговців спиртним, наплювавши на накази Паркера. На Святвечір усі одружені офіцери мали вихідний, і в патруль вийшли тільки холостяки, а перед бригадою з Центрального відділку було поставлене завдання позабирати з вулиць усіх бомжів: начальник хотів, аби їх трохи потримали під наглядом, щоби хтось із них випадково не вломився на благодійну ранкову святкову імпрезу в саду у мера Боурона і не пожер усі тістечка. Минулого Різдва якийсь божевільний ніґґер підійшов до святкового столу, розштовхав дітлахів, дістав зі штанів свій шланг і насіяв у глечик з лимонадом, призначений для сиріток, а на господиню будинку, яка тут же підбігла, аби припинити це неподобство, гаркнув:
– Ану стули писок, лярво!
Так що Вільямові Г. Паркеру, який тільки-но очолив поліцію Лос-Анджелеса, у перше ж своє Різдво довелося вести місіс Баурон, з якою стався припадок, у лікарню, і тепер він уже, як битий вовк, грає на випередження.
Від напханих на заднє сидіння коробок з бухлом, які впиралися йому у спину, Бадів хребет зовсім онімів. Ед Екслі, помічник начальника – дуже правильний засранець, він може і зіпсувати вечірку у кімнаті для інструктажу. Та й Джонні Стомпанато запізнюється вже на двадцять хвилин.
Бад увімкнув рацію. Крізь перешкоди долітали уривки повідомлень: крадіжки в крамницях, напад на алкомаркет в китайському кварталі. Відчинилися пасажирські дверцята, у машину ковзнув Джонні Стомпанато.
Бад увімкнув світло на приладовій панелі.
– Зі святом! А де Стенсленд? Я тут маю для вас подаруночки.
Бад
Битва за Аламо – найвідоміша битва Техаської революції. (