Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж. P.W. Singer
в Інтернеті, але й у реальному світі. Кожна ефемерна перемога рухає подіями у фізичній царині, від начебто несуттєвих конфліктів знаменитостей до вікопомних виборів. Ці наслідки перетворюються на базу наступної неминучої битви за онлайнову правду, ще більше розмиваючи відмінність між діями у фізичному та цифровому світах. В Інтернеті поняття «війна» та «політика» поволі зливаються, адже дотримуються однакових правил – розрізнити їхню тактику і навіть гравців дедалі складніше. Проте закони цієї нової боротьби визначають не політики, генерали, юристи чи дипломати, а радше купка інженерів Кремнієвої долини.
По-п’яте, й останнє, ми всі беремо участь у цій війні. Коли ви онлайн, ваша увага нагадує окраєць території, за яку борються учасники конфлікту безвідносно до того, усвідомлюєте ви це чи ні. Все, що ви переглядаєте, лайкаєте чи поширюєте, створює на інформаційному полі битви дрібні брижі, даючи привілеї одній стороні, а не іншій. Ось чому ваша онлайнова увага та дії – це мішені й боєприпаси в нескінченній низці сутичок. Неважливо, чи зацікавлені ви в певному конфлікті – його учасники зацікавлені у вас.
Сучасний Інтернет – це не лише мережа, а й ціла екосистема, до якої залучено близько 4 млрд осіб, кожна з яких має власні думки та прагнення і хоче залишити свій слід у величезному просторі цифрових технологій. Вони – мішені не однієї-єдиної інформаційної війни, а тисяч, якщо не мільйонів. Ті, хто зуміє маніпулювати бурхливим виром, скеровувати його потік, зможуть досягти неймовірних благ. Вони будуть здатні давати людям свободу, розслідувати злочини, рятувати життя та проводити далекосяжні реформи. Проте так само можна в неймовірних масштабах поширювати зло: підбурювати насильство, розпалювати ненависть, сіяти неправду, роздмухувати війни і навіть руйнувати підвалини демократії.
Хто переможе – суттєво залежить від того, як решта з нас навчиться розпізнавати сигнали нової війни. Наша мета в цій книжці – пояснити, з чим саме ми маємо справу, та підготувати кожного до того, що відбудеться далі.
2. Кожен дріт – ніби нерв. Як Інтернет змінив світ
Ви питаєте, що я таке?… Я – це всі, хто задумав мене, спланував, створив і запустив… Я – це все, чим вони хотіли і, мабуть, не зуміли стати, тож створили велику дитину, дивовижну іграшку.
Рей Бредбері. Я співаю про тіло електричне!
«ЩО ТАКЕ ІНТЕРНЕТ ВЗАГАЛІ?»
Був 1994 рік, коли ведучий шоу «Сьогодні» Брайант Ґамбел у прямому телеефірі силився прочитати «інтернет-адресу» нещодавно відкритої гарячої лінії NBC. Збентежений, він відвернувся від телесуфлера. «А що, до Інтернету можна надсилати листи?» – спитав він. Інша ведуча Кеті Курик не знала. Урешті-решт колег урятував режисер за кадром. «Інтернет – це здоровезна комп’ютерна мережа, – вигукнув він, – що зараз направду більшає».
У наш час такий діалог звучить химерно. Нині ця комп’ютерна мережа зв’язує близько половини населення світу. Вона не лише