Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж. P.W. Singer
була задокументована у реальному часі для всіх у світі. І це сталося випадково, у країні, де лише 6 % населення мали на той час доступ до Інтернету. А що буде в майбутньому, коли онлайн виходитиме дедалі більше людей? Ба більше: що робитимуть розвідслужби, коли секрети поширюватимуть не просто випадкові опівнічники, а організовані групи аналітиків, які спеціально шукатимуть у соцмережах ознаки операції, приховані від сторонніх очей?
«Секретам відтепер жити недовго», – із гіркотою сказав один із працівників ЦРУ.
«Привітаймо “макаку”, – бундючно промовив вгодований чоловік у блакитній сорочці, вказуючи у бік камери. – Ласкаво просимо до Америки та реального світу Вірджинії».
Був серпень 2006 року, і сенатор Джордж Аллен виступав із промовою перед виборцями десь у сільській місцевості штату. Улюбленець консервативного крила Республіканської партії, він уже бачив себе переможцем цих перевиборів. Нещодавно Аллен здійснив пробні поїздки до Айови та Нью-Гемпширу, щоб перевірити настрої виборців перед потенційною президентською кампанією. Аллен не відав, що його політична кар’єра щойно закінчилася. Просто цієї миті. І все через Інтернет.
За камерою був С. Р. Сідарт, 20-річний волонтер, прихильник опонента Аллена, що взявся знімати події за участі сенатора. Сідарт також був американець індійського походження – і єдиний з-поміж усіх присутніх мав коричневу шкіру. А слово «макака», яким назвав його Аллен, португальською означало «мавпа». Так століттями говорили расисти.
Історія політиків, що говорять та роблять жахливі чи дурні речі під час кампанії, така стара, як і сама демократія. Проте траєкторія від невдалого моменту до фатальної помилки раніше потребувала роботи професійного журналіста, що мусив усе задокументувати, щоб потім оприлюднити через газету, радіо чи телеканал. А далі для справді загальнонаціонального розголосу новину мали підхопити інші професійні журналісти та їхні ЗМІ. На жаль для Аллена, соціальні мережі змінили цю схему й вивели його слова з-під контролю будь-якого політика чи журналіста.
Хвилинний запис Сідарта швидко запостили на YouTube, новій відеообмінній платформі, якій у 2006-му ледве минув рік. На той час цей крок був незвичайним, адже ролик не пройшов редагування і не був прикріплений до жодної ширшої розповіді. Проте це виявилося геніальним ходом, адже популярності ролика сприяла сама його природа. Просте для перегляду та поширення, відео Сідарта стало вірусним, і сотні тисяч людей переглянули його онлайн «із перших рук», а ЗМІ мали змогу повідомити про нього, спираючись на посилання.
Радники Аллена, майстерні й досвідчені у старій моделі політичних кампаній, були збиті з пантелику. Спершу вони заперечували інцидент. Потім заявляли, що Аллен не зробив нічого поганого, адже нібито слово «макака» не має расистського значення. А далі взагалі почали стверджувати, що Аллен насправді вжив слово «могавк», маючи на увазі