Володимир Вернадський. Леонід Тома
партії «Народна воля» було вбито Олександра II. Володя Вернадський, який добре знав про полеміку свого батька з Чернишевським, був приголомшений. Ось вона – сокира в руках замість переконливих аргументів! Але суспільство більше цікавила не смерть імператора і загроза того, що сокира в беззаконних руках може бути спрямована проти будь-кого, воно жадало смерті терористам. Вернадський виходив на набережну Неви і довго дивився на її свинцеві каламутні хвилі. Що несуть вони? Як повернеться історія? Чия правда в цій сутичці – закостенілої влади чи гуртка людей, що беруть на себе сміливість накреслювати шляхи в майбутнє цілому народу? Він пише у своєму щоденнику: «Спільною ідеєю нашою має бути те, що народ повинен усвідомлювати свої сили і права, щоб приводити народ до усвідомлення, що треба йому самому управляти собою. Намагатися надати народу ряд практично необхідних і важливих свідчень, намагатися спрямувати його думку і переконати його в його силах. Держава і уряд існують для народу, а не народ для держави і уряду. Тільки тоді, коли більшість мас зрозуміє і своє становище, і свої сили, тільки тоді можливе більш розумне усунення нинішнього паразитарного уряду».
Вернадський вирішує повністю віддатись науці і вступає на природничий факультут Петербурзького університету, де лекції читали такі світила науки, як Менделєєв, Бутлеров, Бекетов, Докучаєв, Вагнер, Воєйков. Вернадський згодом згадає, що на лекціях Менделєєва, Докучаєва і Бекетова студентам-«неофітам» відкрився новий світ: всі вони палко й енергійно взялися за наукову роботу. На лекціях Менделєєва студенти не тільки вивчали наукові факти та істини, вони пізнавали суспільне життя. Всесвітньовідомий учений був на вершині слави, він став членом багатьох академій та університетів світу. Тільки Російська академія наук забалотувала видатного хіміка. Обуренню передової громадськості та студентства не було меж, Володимир Вернадський теж брав участь у студентських зібраннях, входив у студентське науково-літературне товариство, – потім імена членів цього товариства стали окрасою духовного і громадського життя й передової науки. Воно проіснувало до 1887 року, коли секретар товариства, студент природничого відділення, був страчений за підготовку замаху на імператора Олександра III. Цим студентом був Олександр Ульянов. Про його революційну підпільно-терористичну діяльність ніхто не знав, – члени товариства, і серед них Вернадський, високо цінували цього красивого юнака з пишною шевелюрою. Він був відомий дослідженнями в галузі зоології та хімії. Одна зі студентських робіт Ульянова була відзначена золотою медаллю. Володимир Вернадський у полеміці з членами товариства захищав позицію Льва Толстого, який пропонував цареві помилувати убивць його батька Олександра II.
Удома мати застерігала сина від участі в політиці: батько саме лежав хворий після другого апоплексичного удару. Володимир довго сидів у порожньому кабінеті батька, думаючи: що можна зробити, щоб реалізувати себе, допомогти народу в його нелегкій боротьбі