Ім’я дитини в українській родині. Любомир Белей
зростає і в окремих регіонах складає 10—12% серед імен, якими називають немовлят.[13]
На нашу думку, популяризації чужомовних імен сприяють щонайменше два чинники. З одного боку, у міщанському середовищі, вихованому сучасною масовою культурою, утвердився погляд на ім’я як модний аксесуар, незвична екстравагантність чи уявна соціальна респектабельність якого має бути очевидною. Тому чим більш незвичним, чим більше «чужомовним» є ім’я, а ще коли воно асоціюється з якоюсь відомою особою, як правило, із сфери шоу-бізнесу, то саме таке ім’я в очах міщанина є респектабельним. Цей погляд активно підтримують численні лубочні видання на зразок «Таємниця вашого імені» Ю. А. Ісхат (Донецьк, 2006), реєстр якого приблизно на 90% і складають саме такі неадаптовані чужомовні імена. Однак, окрім суб’єктивних міщанських смаків, поширенню чужомовних імен сприяють і об’єктивні чинники. Демократизація України забезпечила утвердження тісних міжнародних контактів українців, економічних та гуманітарних, серйозним соціальним чинником стала масова трудова імміграція у країни Заходу, Україна стала невід’ємною частиною світового, глобального культурно-економічного простору, звідки до нас завозять не лише товари, валюту, а й гуманітарні цінності, зокрема імена.
На відміну від імпортних товарів, чужомовні імена потрапляють в Україну, не проходячи ніякої експертизи: не епідеміологічної чи фіто-санітарної, зрозуміло, а лінгвістичної чи культурологічної. Завдяки ліберальному чинному українському законодавству протягом минулих 15—20 років офіційний список імен українців поповнився чужомовними іменами на зразок Антуанетта, Арабелла, Бабетта, Беатрікс, Беатріс, Берініке, Бріджит, Біргіт, Беккі, Ванесса, Габрієль, Габі, Джанні, Ізебілль, Інесс, Ірене, Кейт, Кейтлін, Консуелла, Кунігунде, Лале, Ларісса, Лунетта, Маура, Маурицій, Мелітта, Міллі, Мінетте, Марселла, Метью, Міккі, Оззі, Оттілія, Паула, Педді, Персі, Соннель та багато інших. Такими ультрамодними іменами не лише все частіше, як свідчить Міністерство юстиції України, називають найменших українців, а їх активно пропагують на сторінках різних глянцевих журналів та в лубочних виданнях псевдословників. Зрозуміло, що батьки, котрі не є фахівцями-ономастами, не завжди можуть адекватно оцінити, які незручності чи навіть прикрощі завдаватиме таке чужомовне ультрамодне ім'я вашій найдорожчій істоті. Так, жіночі імена, що мають «чоловічі» закінчення (Беатріс, Берініке, Бріджит, Біргіт, Беккі), часто сприйматимуть за чоловічі імена, а до того вони ще не будуть відмінюватися. Хибний, належно не кодифікований правопис імен часто породжуватиме проблеми при офіційній ідентифікації особи: імовірні помилки у написанні імені обернуться серйозними проблемами під час одержання диплома про освіту, грошового переказу, спадщини або реалізації права голосу тощо.
Однак навіть така свавільна псевдодемократична, що межує з анархією, практика вживання чужомовних імен в Україні обмежує антропонімічну фантазію