Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа. Андрис Лагздукалнс
творіння, позбавляючись «води» та «рожевих шмарклів», доводячи дівчину до сліз, вимагаючи щоразу переписувати глави й окремі епізоди, розширювати характери героїв та приділяти більше уваги опису об'єктів. Ці «розбори польотів» здавалися їй пеклом.
Раз на тиждень вони відвідували ринок та супермаркет, завантажуючись «продуктовим пайком». З придбаних продуктів Льолька навчилася робити напівфабрикати, які надалі за п'ятнадцять-двадцять хвилин перетворювалися на смачні страви. Наприкінці десятого дня Льолька раптом зрозуміла, що вона не померла, а втягнулася в жорсткий ритм нового життя – і їй це сподобалося.
Три місяці пролетіли непомітно. Роман був готовий, вичищений й вилизаний. Прочитавши його, Марго та Дарина в один голос виголосили «Вах», що їхньою мовою означало вищу ступінь похвали. В урочистому мовчанні рукопис було відправлено на електронну пошту видавництва. За кілька годин прийшла відповідь, яка сповіщала, що твір допущено до участі в конкурсі. Потягнулися виснажливі дні очікування.
Льолька занурилася в звичайну повсякденну роботу зі своїми замовниками, одночасно почала писати новий роман. Вона продовжила співпрацю з Людмилою Сергіївною, яка стала для дівчини кимось на кшталт суворої бабусі.
Льольчину перемогу в першому турі вони, за наполяганням Людмили Сергіївни, святкували у неї вдома. У затишній трикімнатній «сталінці» з високими стелями та величезними, у людський зріст, вікнами, що виходили на Поділ, зібралися всі учасники цієї знаменної події. Святкували яблучним пирогом, чаєм та грою в карти за чудернацьким ломберним столиком. І ось черговий успіх!
Раптово Льольці стало соромно, навіть щоки вкрилися рум'янцем. Схопивши смартфон, вона набрала номер Людмили Сергіївни.
– Людмило Сергіївно, люба моя, вибачте мені, що я одразу не зателефонувала. Ми виграли другий тур!
– Мила моя дівчинка, не переймайся, я розумію тебе й не розцінюю це як неувагу. Ти дивовижно вмієш червоніти й мені вкрай сподобалося слово «Ми», – у трубці почувся легкий сміх. – Я щиро радію твоїй перемозі. Вітаю!
– Приходьте сьогодні десь о сьомій. Дівчата теж прийдуть, або ми до вас завітаємо?
– На жаль, я змушена відмовитися. Оленко, я їду в санаторій, водички попити. Ось на таксі чекаю. Завтра доберуся до місця, влаштуюсь, тоді й побалакаємо. Ти ж тепер поїдеш на три місяці. І я хочу, щоб ти спробувала свої сили. Тому на мою допомогу вельми не розраховуй, у всьому покладайся на себе. Ти впораєшся, я в тебе вірю.
– Щиро вам дякую, та бажаю добре відпочити.
– І тобі на все добре, серденько. Твори, працюй, навчайся. У тебе є все, щоб стати справжньою письменницею, а такі знані метри, як ті, з якими конкурсантам належить попрацювати, дадуть тобі необхідні знання. Спробуй зрозуміти, що зараз, на цьому етапі, важлива не сама перемога, а навчання майстерності створення книги. У тебе є можливість подивитися, як працюють інші автори. Як просувається твір на ринку. Ти зможеш зав'язати корисні знайомства. Не лякайся,