Мисливські усмішки. Остап Вишня
прикладаючи його руба гострим кінцем до болючого місця, дванадцять разів пошепки проказуєте:
– Ішла Божа мати з Києва, стріла Спасителя. Я тебе буду прохати рожденному, хрещеному (ім’я) од бешихи шептати. Сімсот сімдесят бехів, беханців, стрічних, річних, вітряних, прозорливих, жіноцьких, мужицьких, парубоцьких, дівоцьких з неї крові не пити, костей не ломити.
Потім повертаєтесь та:
– Тьху! Тьху! Тьху! (Тричі). Нехай вона собі йде, а вам Бог помагає!..
Так треба проробити дванадцять раз…
І все…
Будьте певні, що, як не вмрете, – живі будете…
«Вих» уже інша хвороба… І ліки до неї інші.
Тут уже перед «прийомом» ліків не «Отче наш», а «Богородицю» треба тричі всмалити, а потім уже й ліки од виху.
«Ліки» такі:
– Замовляю кості рожденному, хрещеному (ім’я) од виху й зсилаю на очерети, на болота. І тут тобі не стояти, червоної крові не пити, кості не сушити. Не я помагаю, Бог помагає…
Так само:
– Тьху! Тьху! Тьху!
Через рік-два, дивись, як корова язиком ваш «вих» ізлизала.
До хірургічних хвороб стосується й кровотеча в усяких випадках.
Від «крові» ліки швидкі, сильні й безапеляційні.
Ось вони:
– Їхав чоловік стар, кінь під ним кар, по рослинах, по дорогах, по притонах, по містах. Ти мати руда жильная, жилистая-тілесная, зупинись, назад повернись. Стар чоловік тебе збирає, на покой зогріває. Коли коню води не стало, так щоб і тебе, руда мати, не бувало. Пух-земля – одне сім’я. Буде по-мойому – слово моє кріпке!
Тьху! Тьху! Тьху! (Це обов’язково).
Найголовніше в цих «ліках» («од крові»), як ви й самі помічаєте, слова: «Пух-земля – одна сім’я». Глибоко змістовні. Впливають, як гумовий жгут. Як тільки прокажете, кров так і стане як укопана.
Хвороби на очах
Звуться більмом. Усі очні хвороби – всі вони більмо. Інших нема. Ліки дуже добрі. Таких ліків і покійний професор Гіршман{41} не знав.
Пізнати більмо дуже легко в кожної людини (принаймні його легко впізнає баба Палажка).
Коли до вас приходить хвора й держиться за око, ви зразу кажіть:
– Більмо! Я так і знала.
І зразу ж, щоб не затягти хвороби, й починайте:
– Господи, поможи! Пресвята Богородице, мати помошнице! Стань мені в поміч, у рожденного, молитовного (ім’я) більмо з ока ізігнати. Їхав святий Юрій на білім коні з білими хортами білого зайця ловити. Білого зайця не впіймали, – у рожденного, молитовного, хрещеного (ім’я) більмо з ока ізігнали. Йшли три отці святі, за ними три звірі люті: перший чорний, другий білий, третій сірий. Як уздріли – більмо з’їли…
Тьху! Тьху! Тьху!
Зубний біль
Це – дрібниця. Вмить, в одну мить заніміє, тільки прокажіть тричі:
Місяць у небі,
Медвідь у лісі,
Камінь у полі,
Всі ви три брати.
Як зійдетесь у чисте поле гуляти,
Тоді тільки в (ім’я) молитовного й хрещеного
Почнуть зуби грати.
Тьху! Тьху! Тьху!
Оце «Тьху! Тьху! Тьху!»,