Шлях додому. Брюс Кэмерон
Ні.
– Подивися на мене.
Чоловік підвівся.
Мама відразливо похитала головою.
– Ти геть обдовбаний.
– Хіба що трохи, – зареготав чоловік. Він, хитаючись, зайшов до вітальні, роздивляючись усе навкруги. Мама холодно спостерігала за ним.
– Слухай, – почав він. – Я багато думав про нас. Я відчуваю, що ми зробили помилку. Я скучив за тобою, крихітко. Гадаю, нам треба спробувати ще раз. Ніхто з нас не молодшає.
– Я не розмовлятиму з тобою, коли ти в такому стані. Ніколи.
– У якому стані? У якому?
Чоловік підвищив голос, і я здригнулася. Мама взялася в боки.
– Не починай. Я не хочу сваритися. Я просто хочу, щоб ти пішов.
– Я не піду, доки ти не назвеш мені хоча б одну поважну причину, чому ти мене кинула.
– О Господи.
– Ти дуже гарна, Террі. Ходи до мене. – Він посміхнувся.
– Ні. – Мама почала відходити від чоловіка.
– Я серйозно. Ти знаєш, як часто я думаю про нас? Нам було добре разом, крихітко. Пам’ятаєш, як ми заїхали до того готелю у Мемфісі…
– Ні. Припини. – Мама похитала головою. – Разом нам було не добре. З тобою я була не я.
– Ти ніколи не була собою більше, ніж коли була зі мною.
– Це просто смішно.
– То я, значить, прийшов сюди й кажу тобі компліменти, а ти поводишся, як стерво.
– Будь ласка, йди геть.
Він роздивився кімнати.
– Непогано. Здається, твій синок знову живе з тобою? – Він примружився. – Можливо, з ним слід поговорити по-чоловічому про те, як дорослішати й не залежати в усьому від матусі.
Мама зітхнула.
– О, Бреде, те, що ти кажеш, – цілковита брехня.
– Справді? Хочеш, щоб він закінчив, як його батько? Помер десь за горілчаним магазином? Так, ти, мабуть, не пам’ятаєш, як розповідала мені про це. Ти забула, у якому жахливому стані була, коли я знайшов тебе, – сказав він зі злісним поглядом. – Ти мені винна.
– То ти так вважаєш? Я тобі нічого не винна. Ти сам ніщо, ніщо для мене й ніщо для цілого світу.
– Мене тут не поважають. Знаєш, що я скажу? Ти не маєш права ставитися до мене з неповагою. Особливо після того, що ми зробили разом. Того, що я знаю.
– Ти маєш піти! Зараз же! – Мамин голос звучав голосн о й сердито. Я опустила очі, сподіваючись, що вона злиться не на мене, але потім тривожно підвела їх, коли чоловік простягнув руки і схопив Маму за плечі.
Розділ 5
– Припини! – закричала Мама. Її голос був такий різкий, що я загавкала. Я була налякана. Вони з чоловіком вдарилися об стіну, щось упало, й почувся звук розбитого скла. Я зіщулилася і відійшла подалі.
Я почула глухий удар, чоловік крекнув і позадкував, зігнувшись навпіл, а Мама йшла за ним. Її руки з глухим звуком били його по обличчю. Мама обернулася, вдарила чоловіка ногою, і той похитнувся.
– Ах ти сука! – закричав чоловік і замахнувся, та Мама схопила його за руку, викрутила її і вдарила по ногах. Він упав на підлогу. Я перестала гавкати.
– Господи, Террі, – прохрипів чоловік. Він випромінював лють і біль.