Світанок моєї душі. Таня Весна

      Усьому свій час!

      Усе вже добре!

      Любий читачу, щиро дякую тобі за увагу до моєї творчості. Свою першу збірку прози і поезії я присвятила моїй улюбленій подрузі і моєму духовному наставнику Каті Орел. Щиро дякую Вам, Катю, за Вашу безумовну любов до мене, яка творить чудеса. Адже саме Ви колись безповоротно розвернули мене на добро до себе і до світу цього. Дякую, що Ви завжди зі мною! Також хочу подякувати своїй донечці Каті, сестрі Галині, мамі Світлані і татові Ярославу. А також усім моїм учителям, викладачам, тренерам, дякую всім людям, яких я зустрічала на своєму життєвому шляху. Дякую друзям реальним і віртуальним за натхнення та віру в мій творчий потенціал. А також особлива подяка моїм першим читачам на моїй сторінці, що в Фейсбуці! Дякую за Ваші позитивні відгуки, завдяки Вам я повірила, що моя творчість потрібна людям, і все ж таки я стала на шлях письменниці.

      Також дякую своєму літературному редактору Валерію Васильовичу Терзі, а також лідеру політичної партії «Нові обличчя» Володимиру Карплюку та інвестиційній раді міста Ірпінь яка заснувала в 2020 році щорічну творчу премію «Літературна премія Ірпеня». Хоч премію не виграла, але завдяки саме їй підготувала матеріал до видання. Писати я почала після розлучення в 2011 році. На жаль, досі, крім сторінки у Фейсбуці і ютуб каналі, у мене не було свого творчого продукту. Вірю в те, що дуже скоро світ, усе ж таки, побачить мою першу збірку творчості, і з нею зможе познайомитися ширше коло читачів. Адже мрії мають право на реальне життя.

      У Ірпені на новій набережній сьогодні відпочивала вперше. Дорога після роботи вела мене, вела і завела в чудовий куточок нашого Приірпіння. На перший погляд – це маленький шматочок Бучанського парку, створений кимось для людей. Ідеально рівна нова дорога, ідеально рівна бруківка, зелений газон і круглі клумби з петуніями. Дитячий майданчик, місточки, безкоштовні мангали для шашлика, прокат велосипедів, байдарок, веломобілей і палатка, де можна купити чай. І навіть покурити кальян на зручних пуфах. І все це навколо річки. Ніби випрошений у самої природи куточок цивілізованого раю. А річка, наче завмерла під вуаллю латаття і жовтих глечиків. Окутана густим зеленим берегом із очерету і подорожника. Річка Ірпінь купає в собі бездоганні небеса. надвечір'я малює прекрасний захід сонця. Люди щасливі, люди відпочивають, і я разом із ними. Діма і Таня вийшли разом із маленьким Артемком на прогулянку перед сном. Насолоджуються вечором біля самої води Максим і Аня. Декілька кльових фоточок в Інстаграм ловлять Аня і Катя. А я ловлю їх усіх, ловлю щасливі миті, складаю собі в душу і щедро ділюся з Вами. Літо, хоча і прохолодне, але чудове, яскраве, неповторне. Як і кожний прожитий День. Стаття не замовна. Дякую Володимиру Карплюку.

      Коли весна переходить навшпиньках тихо в квітуче і тепле літо, хочеться жити реальним життям. Вимити вікна, підлогу, прийняти душ, наліпити вареників із ягодами, сказати собі: «Дякую!». Це слово, яке ми так легко і часто говоримо комусь, але, зазвичай, забуваємо сказати собі… Із цього починається пробачення себе. Із цього слова починається сприйняття і відчуття себе. Починається звільнення від того, що тягне вниз. Потихеньку з'являється внутрішній спокій… Потім починають тихо посміхатися серце, очі, і пробуджується любов до свого втомленого тіла і душі. А тіло хоче плавати, а тіло хоче помірних фізичних навантажень і прогулянок на природі… А душа хоче легкості! Легкості, радості і спокою. Душа втомилася згадувати, аналізувати, давати оцінки. Щасливе життя – це мікс із моїх і чужих помилок, це мікс із злетів і падінь, із правильно, і не дуже, виставленої дистанції, із вчасно відкритого і вчасно закритого серця на любов до когось. Життя не буває ідеальним. Ідеальними бувають зустрічі, миті, поцілунки, обійми, мрії. Маленькі, і не зовсім, звершення. Твоє невелике досягнення здається ніколи недосяжним для когось. Ти можеш встати, одна із тисяч, у тій ситуації і ще, при цьому, зумієш подивитися правді в очі. Розправити плечі і знову повірити. Ти можеш зробити перший крок до примирення, навіть якщо тобі не підуть назустріч.

      А літо кличе смачною кавою, квітучим жасмином на веранді Holy Burger на Шота Руставелі, що в Києві. Літо наповнює вечерею з друзями на веранді будинку, що в Пірново, і біле напівсолодке. Ранкова велопрогулянка до р. Десна дає відчуття польоту між небом і землею. Кущі троянд не встигають міняти кольору, так їх багато, відцвітає ясмин, пташки поспішають привітати сонце, і тільки рибалка насолоджується тим, що він наодинці з річкою, а я завжди наодинці з собою, справжньою, з тією, яку знають тільки небеса. Іноді мені здається, що найкраще мене розуміють величаві дуби і столітні сосни, адже їм не треба ніколи нічого доводити. Їхня любов до мене безумовна.

      Був у неї один дар, – вона уміла обняти на відстані, вона могла примусити його відчути її біля себе. Він навіть міг чітко розуміти, як вона обіймала його за плечі і на яке саме вухо і що прошепотіла! Вона уміла… Мабуть, за це він її полюбив, тому що більше ніколи не відчував себе без неї. І вона завжди так солодко засинала відтоді, як в її житті з’явився він. Ні, вони ще навіть не бачилися