Світанок моєї душі. Таня Весна
дерева і кущі, а за альтанкою – квіти. Уся ця краса – для нас! На обличчях – посмішки, безмежна легкість і вдячність – на душі. Головне, що ми разом, як приємно бути у Вашому товаристві! Бути чистою, спокійною, світлою, радісною. І бачити Вас такою також. Головне, що в кожного – рай в душі, а з довірою на Волю Божу він прийде швидше. Ось така чудова віртуальна прогулянка зі щасливого майбутнього!
Люблю Вас!
Усе вже добре!
Хто ми такі, маленькі, і чим унікальні на цій землі? Чому так багато невдоволення до всього, що маємо? Чому так часто з’являються відчуття, що життя проходить повз нас? Чому так багато ниточок зла тримає багатьох? Чому так багато випробувань? Може тому, що ми вже перебуваємо на фінішній прямій? Додому, до Бога. Завжди вважаємо себе правильними, а інших злими, недобрими людьми. Може, ті люди вже все опрацювали і народилися вдруге. Щоб їздити в красивих білих джипах, ганяти нас із лівого в середній ряд, ходити по дорогущих ресторанах і відпочивати на шикарних курортах і цим давати нам виклик. Провокувати нас своїм зухвальством. А ти так зможеш? А що ти вмієш? Чого ти досягнув? Ким ти став? Які носиш окуляри? У які бренди одягнутий? Якщо ти такий кльовий, то чому тоді тобі не завжди вистачає на хліб і бензин? Бо в твоїй голові гроші – це зло? А може, навпаки? Може, зло – це звичка так думати.
А туманна Пуща після літнього дощу обіймає всіх, і тих, хто за кермом, і не зовсім тверезих. Тягнуться в небо надламані сосни і трохи з'їджені хрущами дуби. Хтось спеціально висіяв понад дорогою магнолію. Зачоровані озера чемно тримають човни, повні матусь з маленькими дітьми. Хлопці на велосипедах, дівчатка в лосинах і навушниках, хтось сам, хтось парами, хтось уже додому, а я у небо, до Бога, прагну збагнути мить і розчинитися в ній, щоб відпочити і набратися мудрості.
А Ви вмієте дякувати чоловіку за його обійми? А Ви знаєте, що кожний чоловік – це сонце. Тільки когось гріє, а для когось тільки світить. Комусь дарує золото своєї душі, а комусь прихиляє небо і розставляє на небі зірки для трампліну творчого, фінансового, духовного. Хтось має змогу любити тебе відкрито, взаємно, тепло, щиро, довго… Не може тобою надихатися і засинає з посмішкою на устах, а на них – твоє ім'я. А хтось не може тобі хоча б зателефеновути, щоб почути твій голос, проте не припиняє світити на відстані, знайомити з потрібними людьми, навіть передає тобі маленькі приємні подарунки. І десь у його душі ти з ним, а він із тобою.
А реальність у кожного своя, і ніхто не знає, яка вона справжня. А Ви вмієте бути щасливою в обіймах чоловіка, яке прислало Вам життя, якого Ви самі притягнули, і тільки Вам разом вирішувати, як далі… А Ви вмієте в душі посміхатися і радіти, коли ввечері на Ірпінській набережній у метрах ста їде товарний поїзд… мчить, гуде, летить, грохкає, а у тебе на плечі його рука. А в його обіймах затишно і спокійно, і правильно. Навколо – ідеальна картинка з підсвічених газонів і бруківки, зручна лавка, а над лавкою – наші українські верби, не пальми.