Над чорним морем. Іван Нечуй-Левицький

Над чорним морем - Іван Нечуй-Левицький


Скачать книгу
Є й синя, є й червона стьожка, є навіть дама без стьожки, – весело сказала Христина. – А які стьожки ви найбільше любите: чи сині, чи червоні?

      – Не вгадаєте, яка стьожка мені найуподобніша, – сказав Селаброс, скоса зирнувши на червону стьожку на плечі в Мурашкової.

      – Ого-го! та ви таки вередливі! – сказала Христина.

      – Що це ви звете нас стьожками? Хіба в нас нема ймення? – сказала до Селаброса Саня.

      – Є ймення, є! Хто ж за це не знає? Вас таки ж якийсь піп хрестив, – сказав Селаброс.

      Саня не любила Селаброса за те, що він був трохи неделікатний в словах і говорив часом неприємне паннам. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі не одним паннам.

      – А що, чи поїдете пак на Малий Фонтан на гулянку? Сьогодні надворі година, гарно, ясно. Як ви поїдете, то поїду й я з вами, коли мене не проженете, – промовив Селаброс. – Ви мене не проженете? – спитав він, обертаючись до паннів.

      – Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас і людей не розгонимо компліментами, – так само різко дала здачі Саня.

      Чорні брови в Селаброса на одну мить зійшлися й знов розійшлись. Він втяг верхню губу й прищикнув її зубами.

      – Не думав я, що маю вдачу розганяти паннів… – сказав він низьким голосом.

      – А от удовиць, то ви й не розженете! Удовиці невеликі страхополохи й вас не дуже-то злякались, – весело обізвалась Христина.

      – Що це в вас за штучка в руках? – спитав Селаброс в Христини й нецеремонно ляпнув пальцями по тій штучці.

      – Ет! не скажу: нехай кортить. Довідаєтесь на Фонтані, – сказала Христина.

      – Та й ви не з порожніми руками! – сказав Селаброс, обертаючись до Бородавкіна.

      – Авжеж не з порожніми. Запас біди не чинить. Я, бачте, люблю поезію, але не забуваю й за прозу, – сказав Бородавкін.

      – І добре робите, бо тут зібрались все поети та поетки, що за ту прозу не дуже дбають, – промовив Селаброс.

      – Поети – цебто ви, це я знаю; а поеток між нами нема; ми люде позитивні, – защебетала Саня.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Тут помилково було «мордовськими» (ред.).

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAIBAQIBAQICAgICAgICAwUDAwMDAwYEBAMFBwYHBwcGBwcICQsJCAgKCAcHCg0KCgsMDAwMBwkODw0MDgsMDAz/2wBDAQICAgMDAwYDAwYMCAcIDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAwMDAz/wAARCAJmAY4DAREAAhEBAxEB/8QAHgAAAAYDAQEAAAAAAAAAAAAAAwQFBgcIAAIJAQr/xABoEAABAwIDBQMGBwsHBgkKAwkBAgMEBREABhIHCBMhMSJBUQkUMmFxgRUjM0JSkcEKFkNTYnKCkqGx8RckVqKy0dIlNESFwtMZJlRjc4OVpOEYNmRldISTo8TwNUXD1CcoKVV1drNm/8QAHQEAAQUBAQEBAAAAAAAAAAAAAAIDBAUGAQcICf/EAEYRAAIBAgMDBwsCBQIGAgIDAAACAwEEBRESEyIyBhQxQVFh8BUhIzNCcYGhscHRUpEHJDTh8UPCFiVTYnLSgrI1ohcmY//aAAwDAQACEQMRAD8A7tMailAUjUCOvhjBv6pSfHwHkenoZfcWV6ySCPVhteEczPZSVSE6SNAHRX0MOBSgTYo7TchSHm+Klwatfjb+OA4wG5B84lKdS55olNghWAUH4JdDgS4daU9F/TwHK9B7Kbdec0oOlJ9JXgMAdQUmUtMVSHWuZ58Rfj0tgClTdP8AOnG1N+l2gcB0HebUXOGtvUhy11eFsA2ZHp6WVm6tSR6A+h44ABFJVIGlYs2ORwAFG6eiDICj6CwQMApTyDCSlOtpzQt9RHtHK+E9DahLnz7/AHTBsHrm0PymjtUguRHo8TJNJKWXeqwl2Ze3sNv1sWHltY10+PoMqhRRjdRcTs5n1moPCLUW2VvIYHcgDkPdbDNtyn/mFj7fHYSIYNZEWz6m1uHnCG9SwpdTgXmtFJvcJ5qBT3gjGhu2STdbr8dhF1aHLu7uu8c3vHZZrECvUNuFVIsVKEy0OcJlaioglKe4jTzx5nc8jbqDFIZrP1b1rtOjq99c/wBiwa61qRrto22IoNQqFEbnxPhFhaFEMuazpANgcbqTk9a0ulaPp+P5y6CTaXO6MrZftAlbYNtVHiVFyWmjtnTL83c060hPO
Скачать книгу