Місячний Танець (Пов'Язані Кров'Ю. Книга І). Amy Blankenship
що повільно розпливлася по його обличчю. Що б він тільки не віддав, щоб затягнути її в ту клітку з собою хоча б ненадовго і спробувати приборкати вогонь всередині неї. «Ти танцюєш?» - з надією в голосі запитав він.
Енві широко відкрила очі, згадавши те, як вона спостерігала з ним в клітці, і її стегна спалахнули гарячим полум'ям ... як, на жаль, і її щічки.
- Ні, - прошепотіла вона занадто хрипким голосом. - Не танцюю. Я працюю барменом в декількох інших клубах цього району і хотіла б подати заяву на роботу… поки я тут.
- Шкода, - посміхнувся Девон і, ступивши вперед, відкрив ящик столу, витягнув звідти бланк заяви та простягнув її Енві. Вона так і не сказала йому, як її звуть, але, якщо вона заповнить заяву, у нього буде вся необхідна інформація про неї. А ще він хотів переконатися в тому, що вона не працювала в «Нічному світлі».
Йому набридло, що вони посилають сюди людей, щоб рознюхати все. Наскільки він знав, саме Квінн поклав край дружбі між кланами пум і ягуарів, так нехай ці чортові пуми залишать їх у спокої.
Хтось із «Нічного світла» послав ту дівчину, яку вони найняли в останній раз, а потім її вбили, і пуми тепер нишпорять в «Місячному танці» у пошуках відповідей... так як і копи. Він просто «щасливчик», - в ту єдину ніч, в яку вона тут пропрацювала, її попросили увійти з ним в клітку.
Девон витягнув стілець з-під столу, розуміючи, що найшвидший спосіб змусити Енві залишитися на довше - це дати їй те, чого вона хоче. «Можеш заповнити заяву прямо зараз. Хто знає, можливо до ранку у тебе вже буде інша робота.»
Енві сіла за стіл, похмуро поглядаючи на монітор. «Як думаєш, власник бачив, як я б'ю Тревора електрошокером?» - Вона прикусила нижню губу, уявляючи в думках, як «мило» це все мало виглядати. «Краще 6 я цього не робила.»
Девон нагнувся над сидінням стільця, ніби хотів подивитися на монітор разом з нею. Притулившись губами до її вушка, він запитав:
- Якби власник бачив і запитав тебе про все це, ти що б відповіла? - він повільно і жадібно вдихнув повітря - її запах обвив його тіло, розпалюючи кров.
Енві почала повертати голову, щоб подивитися на нього, але зупинилася. Почуття, які в ній виклала його близькість, розтеклися по її плечах і вгору по шиї.
- Я поступила підло, - вона видихнула, відчуваючи, як низ її живота наповнює стрімкий жар. Цей хлопець був небезпечний для її свідомості. Вона не знала, що робити - повернутися і лизнути його, або втекти і сховатися.
В куточках губ Девона задеренчала легка усмішка, але він і не подумав рухатися з місця.
- Так ти весь час ходиш то тут, то там, і б'єш хлопців електрошокером без будь-якої на те причини? - він відчував запах її збудження, від чого йому в штанах стало до незручного тісно.
- Ні, - Енві з радістю відволіклася, схопивши ручку, що стояла прямо перед нею в маленькій підставці, і почала заповнювати бланк. - Тільки тих, хто дійсно цього заслуговує, - відповіла вона, не бажаючи продовжувати цю тему.
Девон випростався, борючись з бажанням стягнути її зі стільця і посадити на стіл