Беззаперечна правда. Майк Тайсон
виграв цей бій. Я відмовляюсь бути побитим. Я нікому не дозволю встати у мене на шляху», – заявив я журналістам. Наступною моєю метою був Реджі Гросс. Він був крутим бійцем, його називали Спойлером[13], тому що він попсував настрій деяким хорошим бійцям, включаючи Берта Купера і Джиммі Кларка, який був великим американським олімпійцем. Цей матч опинився на межі зриву, тому що я тяжко захворів на бронхіт того тижня. Я страждав бронхітами все життя і вже звик до них, але того разу то був серйозний випадок. У день бою мене відвели до лікаря, і він провів мені огляд.
– Боюся, мені доведеться відкласти цей бій. Він дуже хворий, – сказав доктор.
– Сер, чи можу я, будь ласка, поговорити з вами хвилинку, – запитав Джиммі. Я побачив блиск в очах Джиммі, і вже наступної миті я боровся на ринзі.
У першому раунді я накинувся на Гросса зі шквалом ударів, а він просто прикривався. Потім він раптово вирішив обмінюватися зі мною ударами – мене це цілком влаштовувало. Він накинувся на мене з несамовитими атаками, від яких я успішно ухилився, а потім я збив його з ніг могутнім лівим хуком, потім я одразу ж збив його з ніг вдруге кількома послідовними ударами. Попри протести мого суперника, рефері зупинив бійку, адже Грос ледве тримався на ногах і його погляд став просто скляним. «Ти навіть ходити не можеш, а хочеш битися? – сказав рефері.
Мої наступні два противника, здавалося, були гіршого сорту. Можливо, Джиммі й Кейтон просто хотіли, щоб я виграв ще кілька боїв нокаутом у першому раунді після цих двох технічних перемог. Я був вдячний їм за Вільямса Осію, але мені знадобилося два раунди, щоб нокаутувати Лоренцо Бойда. Проте мій блискавичний удар у грудну клітину з правої, й наступний за ним могутній аперкот, нанесений зліва, змусив натовп вибухнути схвальними криками. За два тижні я привернув увагу публіки, знищивши за тридцять секунд Марвіса Фрейзера, сина Джо. Я загнав його в кут, де він не міг протистояти моїм ударам, а потім прикінчив своїм улюбленим правим аперкотом. Він виглядав серйозно пораненим, тому я поспішив допомогти йому піднятися. Марвіс мені подобається – він чудова людина.
Лише кілька тижнів до того мені виповнилося двадцять, і я планував стати наймолодшим чемпіоном у надважкій вазі до кінця 1986 року. Джиммі і Кейтон поки вели переговори із цього приводу, а поки у серпні мені потрібно було битися в Атлантік-Сіті з Хосе Рібальтою.
Рібальта був міцним горішком, і на відміну від Гріна чи Тілліса він завдав мені клопоту. І у нього, схоже, було достатньо сили волі, щоб не дати мені його нокаутувати. Я збив його з ніг у другому і ще раз у восьмому раундах, але він підводився знову й знову. У десятому він впав втретє, а коли піднявся, я знову повалив його на канати, і рефері зупинив бій.
Рібальті вдалося завоювати повагу натовпу та коментаторів, але, крім того, він ще й зіпсував мій вечір. Після бою у мене було побачення з красивою юною студенткою з Університету штату Пенсільванія, з якою я познайомився на столітній річниці Статуї Свободи. Ця дівчина провела мене
Спойлер – від англ. spoil – псувати –