Серпи. Таємниця правда головною психушки Росії. Аарон Швальнер

      Звичайно, як і в будь-якій пострадянській організації, основні рішення приймає керівництво в особі тієї ж Васяниной та завідуючої відділенням Аносовой. Інша натовп – інтерни, збирачі матеріалу. Але де-юре вони теж є експертами, і, можливо, в процесі обходів Аносова захоче продемонструвати вам, наскільки вони самостійні, незалежні, примхливий і вільні в прийнятті рішень. Це робиться наочно і має на меті свідомо розташувати хворого до взаємодії саме з призначеним експертом, який незабаром з'явиться в полі вашого зору. Показати, що завідуюча тут так, «принеси-подай», а 20-річні «експерти» «самі з вусами». Зміцнившись в цій думці, ви будете з інтерном відверті, а чого ще треба при виробництві такого роду дослідження?

      Наведу такий приклад. На першому ж моєму обході завідуюча відділенням зупинилася біля лежачого поруч депресивного симулянтика і співчутливо запитала у нього, не загострився чи депресивний епізод:

      – Не засумував?

      – Засумував, – відповів він. – Пропишіть мені крапельки які-небудь…

      – Може, правда, пропишемо? – «боязко» запитала у завідуюча зовсім юної лікарки, за якої симулянтик був закріплений. Та у відповідь стала з удаваною суворістю і рішучим впертістю мотати головою:

      – Робити нічого. Ми йому зараз таблеток та крапельок пропишемо, а на чистоту експерименту як це позначиться? Раптом симптоми затуманятся, не зможемо правильно поставити діагноз? Немає.

      Наталія Іванівна у відповідь тільки розвела руками – ось, мовляв, які принципові інтерни, навіть вона їм не указ. Зрозуміло, що дурниця – все в цій країні вирішує начальник, а підлеглі за нього тільки технічну роботу в певній частині роблять, – а продемонструвати треба було. Тільки для того, щоб розташувати пацієнта до лікаря, зацементувати всередині нього впевненість у силі і професіоналізмі юного лікаря.