100 чарівних казок світу. Отсутствует

100 чарівних казок світу - Отсутствует


Скачать книгу
значно краще, ніж у тісній шкаралупі!

      – Ох, найбільше яйце цілісіньке! – сказала качка, зітхнувши, і знову всілася на нього.

      – Як справи? – спитала її стара качка, що проходила поруч.

      – Іще одне яйце лишилося! – сказала молода качка. – Але поглянь на інших! Просто чудові! А як схожі на батька!

      – Стривай-но, а що, як то в тебе індиче яйце? – мовила стара качка. – Мені якось підкинули чуже. Ну й мороки з індичатами, скажу я тобі! Вони бояться води, не йдуть і годі! Так і є! Індиче! Покинь його!

      – Та ні, посиджу ще! – відповіла молода качка.

      – Ну, як хочеш! – сказала стара качка й пішла геть.

      Нарешті затріщала шкаралупа, і з найбільшого яйця з’явилося величезне негарне пташеня.

      – Яке воно велике! – сказала качка, уважно обдивляючись його. – І зовсім не схоже на інших! Невже й справді індича?

      Наступного дня була чудова погода, й уся качина сім’я вирушила до канави. Миттю качка опинилась у воді.

      – Ідіть за мною! – покликала вона каченят, і ті також кинулись у воду, хутко виринули й попливли. Негарне каченя не пасло задніх.

      – Яке ж це індича? – сказала качка. – Ні, це мій син! І не такий уже він негарний! Швидше, швидше, ходімо до пташника! Тримайтеся до мене якнайближче й пильнуйте – неподалік можуть бути коти!

      – Уклоніться старій качці! – звеліла каченятам мати, коли вони дісталися пташника. – Вона тут найвельможніша, бо іспанської породи! Вона має на лапці червоний клаптик – це знак найвищої нагороди. Пов’язуючи його, люди дають зрозуміти, що не бажають цю відзнаку втратити; за цим клаптиком усі стару качку впізнають. Не тримайте лапок укупі! Чемні каченята мають тримати лапки нарізно й вивертати їх назовні! Молодці! Ануте! Кланяйтесь і крякайте!

      Каченята так і зробили.

      Качки оглядали їх і бурчали:

      – Ну от, прийшли, наче нас тут і так мало! А це яке гидке!

      Одна качка навіть дзьобнула його в шию.

      – Дайте йому спокій! – звеліла качка-мати.

      – Воно таке величезне й негарне! – відказала кривдниця. – Воно дуже дивне!

      – Усі дуже милі, крім одного… – підсумувала стара качка з червоним клаптиком на лапці. – Добре було б його переробити!

      – Так, – відповіла качка-мати, – можливо, воно негарне, зате має добре серце і плаває навіть краще за інших. Я гадаю, що воно виросте, погарнішає або зробиться з часом трохи меншим, – і вона лагідно провела дзьобом по пір’ячку великого каченяти. – Окрім того, це селезень, а для селезня краса на така вже й важлива.

      – Інші каченята милі! – сказала стара качка.

      Усіх каченят полюбили у пташнику. Лише бідолашне гидке каченя весь час дзьобали та штовхали. З нього глузували всі – і качки, і кури.

      – Воно надто велике! – казали всі, а індик, що народився зі шпорами на ногах і тому вважав себе особливим, надувся і, підлетівши до каченяти, сердито залопотів; його гребінь налився кров’ю. Бідолашне каченя розгубилося: воно ж не винне, що таке потворне!

      Далі було ще гірше. Усі проганяли каченя,


Скачать книгу