ТТ. Василь Лой
прямо тут, перед банком.
Гоша промовчав – Штопаний був правий: зі зброєю не варто гратися, але що робити, коли руки свербіли, у тому якраз і була особливість володіння зброєю – бажання застосувати її, причому постійне, і, схоже, хронічне, це слід було пам’ятати й враховувати.
Реально, справжня бойова зброя була тільки в Гоші. З самого початку було так обумовлено: кожен сам для себе дістає ствол.
Штопаний у когось позичив «Наган» – казав, що купив, але, швидше за все, узяв на час. «Наган» був дуже старий, двадцять якогось року випуску й, схоже, багато чого бачив на своєму віку. Набоїв до нього було всього чотири, тому Гоша спочатку хотів порискати за своїми каналами, ну, хоч три штуки ще як мінімум роздобути, щоб барабан заповнити, а потім подумав, що й цих вистачить, адже воювати все одно ніхто не збирався – у крайньому випадку може разок пальнути доведеться для остраху в стелю або по нозі кому. Зате виглядав револьвер не жартівливо, що не іграшковий, так це вже точно, і до габаритів Штопаного підходив якнайкраще.
Штопаний був не дрібним хлопцем, та ще цей шрам на шиї, який ішов униз по потилиці майже до середини спини, наслідки автомобільної аварії з виразними слідами хірургічних ниток, тільки закріплював упевненість у цьому хлопцеві. Перший раз він потрапив на малолітку за бійку, друга ходка була за наліт на невеликий магазинчик, а, швидше за все, на кіоск, але це якщо говорити про погане, а ось скільки було вдалих справ у його біографії – про це він не розповідав, та у нього ніхто й не питав. Зараз напад з волиною у його практиці намічався вперше, може тому й нервував, і совався безперервно.
Хрестовий, або Хрест, був досить замкнутим типом – про нього практично нічого не було відомо, крім того, що мав славу карткового шулера, кидали, а улюблена масть у нього була хрестова. У нього був ПМ – просто був. Сказав, що не пам’ятає, звідки.
Пістолет був газовий, вісім міліметрів калібр, де вісім, там і дев’ять – на око не визначиш, а ось голосно бахнути з нього можна було – вогонь і дим зі ствола виглядатимуть по-справжньому, та й гільза після пострілу теж поскаче, перекидаючись по підлозі натурально. До речі, наразі невідомо, чи вистрілить «Наган» у руках Штопаного – оце питання. Він казав, що ті, у кого він купував цю вороновану іграшку, нібито з нього стріляли – і успішно, але це все слова. А якщо «Наган» дасть осічку, а якщо набої вже нікуди не придатні – клацне пустишкою на весь банківський зал – і «на добраніч». Ось тому справжнє, бойове, перевірене озброєння було тільки в Гоші.
– Хрест, «Макар» твій готовий? – запитав Гоша, не обертаючись і ховаючи свій ТТ за пояс.
– Сподіваюся.
Заднє сидіння було на всю ширину кабіни «Газелі» – Хрест лежав на спині, підклавши руку під голову, в іншій тримав сигарету і, склавши губи трубкою, пускав кільця сигаретного диму, намагаючись накинути їх на стельовий, округлої форми світильник.
– На банк ідемо. Питання зрозуміле?
Хрест хихикнув – стовпчик попелу надламався і впав йому на груди:
– Хто як, а я ва-банк?
Гоша повернувся й пильно подивився на нього.
– Ну