Намір. Любко Дереш

      Попри неабияку здатність розбазікувати секрети, у деяких речах я принципово дотримувався таємності. Можливо, саме тому я не розповідав нікому з близьких про свої дарування всерйоз. Шила в мішку не сховаєш: у сім’ї знали, що в мене гостра пам’ять, але нічого поза тим. Тільки тато постійно бурчав, щоб я читав більше, бо хороню в собі талант. «Хе-хе, – думав я, – що ви там знаєте про талант!»

      Саме для того, щоб убезпечити себе від подібних наїздів, даремно про «талант» я не поширювався. Якби стало відомо, що мені не важко вивчити весь річний курс за кілька днів, довелося б несолодко. Страшно й подумати. Мусив би до якогось інституту вступати, щось там вчити.

      Краще зразу в армію. А після армії – в цирк.

      Мені здалося, що майбутнє моє надійно облаштоване і все доленосне, що могло статися, вже сталося.

      4

      Коли я це втямив як слід, стало трішки нуднувато. Я натрапив на смугу вічного байдикування. Ніби все як завжди, але чогось немає. Бракує хвилювання, бракує напруження, тиску. Сьомий клас, восьмий клас – увесь рік канікули. Усі зубрять, тремтять перед контрольними, а мені – як солов’ю. Дев’ятий клас – цілий рік канікули. Десятий клас – знову, блін, річні канікули. І на екзаменах – теж канікули. І до них, і після них – всюди канікули. Сім неділь на тиждень. Красота, звичайно, гріх нарікати.

      Але все ж чогось мені хотілося, чогось такого далекого, недосяжного. Що б це могло бути?

      5

      Скоріш за все, це мені хотілося баби.

      Непомітно для себе я зробився досить брутальним у виразах. А як іще називати цих (вирізано – ред.), які не можуть запам’ятати, скільки буде два на два в десятому степені?

      Але в ніжної половини людства, котра, хоч і не блискотіла інтелектом, було щось, до чого мене тягнуло. Чий запах, якщо не помиляюсь, у дні нудьги мене так вабив.

      І так це все розпочалося, з дівчатами.

      Ну, була собі така Надя, моя перша. Ще була Галька, на сім років старша. Була Мар’яшка, нормальна дівчина, шкода, що так із нею незручно склалося. Звичайно, Оля Вишенька, її не забуду.

      Потроху почав курити. Це додавало мені крутості. Мало того, що найкращий учень класу, іде на золоту медаль, ще й курить на перерві. Та ще й (коли плітки не брешуть) вже скуштував того, чим так гаряче марили хлопці. Крутизна та й годі.

      6

      Знаєте, людину часто оцінюють по тому, з ким вона водиться. Мовляв, подібне притягує подібне.

      Мимохіть я зауважив, що за мною постійно волочаться одні недоумки. Точніше, виявив, що вони – моя щоденна компанія, можна сказати, найкращі друзі. У мене була своя банда. Так, принаймні, про нас казали, що ми банда.

      Прогулюючи уроки, ми часто лазили по будовах. Їх за школою було чимало, вони всі були збудовані наприкінці вісімдесятих, ще перед незалежністю. Тепер у їх власників не вистачало грошей довести будівництво до кінця. Коробки