ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу. Олександр Дан

ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу - Олександр Дан


Скачать книгу
y-line/>

      Психологічний трилер з елементами детективу

      _______________

      Спробуйте згадати свій сьогоднішній сон. Більшість скаже, мовляв, їм, загалом, нічого не снилося, хоча, насправді, сни сняться щоночі. Просто коли ми прокидаємося, то забуваємо не тільки сон, а й сам факт його наявності. Усе тому, що надто вже складний людський мозок і занадто мало ми про нього знаємо.

      У центрі сюжету цієї книги – історія Роберта Бланша – адвоката, життя якого розділено на дві частини. Перша частина – це реальність, друга – це світ його сновидінь. Щоразу, засинаючи, він бачить один і той самий сон – своє інакше життя в іншому світі. У світі сновидінь його звуть Тревор, він військовий журналіст, який навіть не здогадується про існування життя по інший бік сновиддя.

      Але одного разу Тревор потрапляє до психолога, який влаштовує йому гіпнотичний сеанс. Відтоді його життя круто змінюється. Саме цей сеанс невдовзі призведе до низки карколомних подій у його житті.

      В основу твору покладено реальні події.

      _______________

      Автор Олександр Дан (Данайканич)

      Акварелі Таші Торби (Наталії Череднюк)

      Літературне редагування Валентини Отрішко

      Обкладинка:

      ідея Олександра Дана (Данайканича),

      дизайн Микити Михайлова

© Олександр Данайканич, 2020

      Частина перша

      Якщо довго вдивлятися в безодню, то безодня почне вдивлятися в тебе…

Фрідріх Ніцше

      Розділ 1

      Татри

      24.12.2011. 03:12

      Над урвищем гірської річки, щулячись від холоду, мовчки стояв легко одягнений чоловік. Хоча до краю провалля залишалося менше півкроку і будь-який невірний рух міг вартувати йому життя, його це зовсім не бентежило і не лякало. Навпаки, у цьому похмурому мовчанні відчувалися відчай і готовність ступити у темряву, звідки чувся рівний гуркіт річки.

      Чорний силует чоловіка чітко вимальовувався у темряві на тлі синього снігу. Чоловік пильно вдивлявся у глибину бурхливого потоку, немов у цій чорній вені гірської річки хотів знайти відповіді на свої запитання.

      Раптом він завмер, розкинув руки, підвів голову, спрямувавши погляд на небо. Його губи тихо шепотіли слова молитви. Це тривало зовсім недовго. Заплющивши очі, він нібито чекав, що звідти, зверху, йому зійде якийсь знак. Але небеса мовчали. Чоловік глибоко зітхнув, розплющив очі і подивився на зимове небо, як дивляться востаннє приречені на страту. Відповіді не було, і він, опустивши руки, сумно усміхнувся.

      Зимове намисто яскравих мерехтливих зірок розсипалося по небосхилу. Тут, на висоті майже трьох тисяч метрів над рівнем моря, далеко від міської метушні здавалося, що до зірок можна дотягнутися рукою. Тишу цієї темної засніженої ночі порушувала тільки річка, що несла свої води звідкись із вершин гірського пасма Високих Татр.

      Густі ялини, укриті товстою ковдрою незайманого снігу, спрямувавши свої піки-вершини високо в небо, стояли, підносячись над землею, немов змальовані зі старих різдвяних листівок. Безмісячна ніч приховувала красу гірських схилів, але при світлі яскравих зимових зоряних скупчень в імлі вгадувалася велич первісної гірської природи. Здавалося, що сюди цивілізація ще не дійшла і всі ці засніжені вершини і вікові ялини залишилися такими ж, як і двісті-триста років тому.

      «Якщо немає відповіді, значить, питання поставлено неправильно, – голос професора філософії з минулого відлунням прозвучав у голові чоловіка. – Кожне запитання має свою єдино правильну відповідь, яка і є істиною».

      «А що як відповідей кілька, усі вони правильні і є, власне, варіантами істини?» – заперечив тоді він, намагаючись вступити в суперечку з професором.

      «Запам'ятайте, юначе, – повчально зауважив професор, навіть не глянувши на нього, – істина може бути тільки одна, а її варіанти – то помилки, які породжують неправду».

      Але як її знайти, якщо шлях до тієї істини чорніше мороку цієї ночі? Де шукати, як визначити те вихідне місце, ту нитку, яка, урешті-решт, приведе до істини?

      З боку могло видатися, що людина готується до суїциду і ось-ось зважиться на це. Бажання зробити один-єдиний крок і кинутися вниз зі скелі у прірву вируючої річки зупиняв тільки нестримний інстинкт самозбереження, властивий лише тверезому розуму і нездоланній жадобі до життя. Його свідомість у пориві відчаю виривала з пам'яті фрагменти минулого, немов доводячи потребу в продовженні пошуку відповідей на запитання, які так болісно крають йому серце останнім часом.

      «Невже це і є вирішення? Невже до відповіді лише один крок?» – питав він себе, удивляючись у темряву ущелини.

      З сутемряви ночі в його пам'яті знову постала лекційна аудиторія університету, і почувся голос професора філософії:

      – Що може вирішити цей останній крок назустріч Азраїлу1 і вічному спокою?


Скачать книгу

<p>1</p>

Азраїл (араб. – Азра́їл), або Ма́лаку ль-ма́ут (араб. – ангел смерті) – архангел смерті в ісламі й іудаїзмі, який допомагає людям перейти до іншого світу.