Антивірус. Олександр Есаулов
Незважаючи на бурхливі протести й голосні заяви, міністр був відразу заарештований і виведений з наради, а королю представлений новий міністр. Сергійко дивився на це дійство зовсім очманілими очима й при новому арешті навіть не намагався протестувати.
«А раптом він і справді винен? – думав він. – Хто їх розбере, цих міністрів? Я ж їх зовсім не знаю. У Міністерстві придушення смут і виявлення зрадників, напевно, багато фахівців, нехай вони й розбираються в усій цій каші».
– Пане Чипсет, – Сергійко нахилився до Чипсета й тихесенько запитав його просто на вухо, – як ви думаєте, що мені робити? Я вже нічого не розумію.
– Думайте, Ваша Величносте, думайте… Для цього ви сюди й прибули, щоб мізки напружувати!
«Добре, що Чипсет попередив, щоб я ні з ким не знайомився й не водився, – продовжував міркувати Сергійко, – бо як друзів заарештовувати? Сьогодні ти з ним грався, а завтра до в’язниці? Жах… А він, виявляється, зрадник! Як таке можливо? І що ж тепер робити? Степовики – ось вони, зовсім поруч…»
Розділ 5
Халепи Чипсета
Усе, що відбувалося в кабінеті короля Глюкландії, відображалося на моніторі Великого Процесора. Королева пішла у своїх королівських справах, не дуже цікавлячись, що відбувається з Сергійком та дворецьким Чипсетом, заздалегідь знаючи, що Проця нічого поганого не допустить. Для неї це було наче кіно із заздалегідь відомим хепі-ендом. Сам Великий Процесор і його донька Інформа не відриваючись спостерігали за всім, що відбувається. Арешти одного за одним міністрів не дуже стривожили Хазяїна й Володаря, але те, що через усі ці події не встигли приготуватися до приходу степовиків, було вкрай погано. Як завжди, велику справу знову забалакали великими балачками.
– Ну ось бачиш, тату, він усе робить по-старому! – хвилювалася принцеса. – Він погубить Глюкландію! Треба терміново йому допомогти! Чому ти не скажеш Чипсету, щоб він утрутився? Чому він сидить за столом, немов якийсь пеньок?
– Ні, доню, ще є час. Нехай спробує вибратися сам – отоді він одержить справді безцінний досвід. Який сенс вирішувати задачку з підказкою, так нічому не навчишся.
Великий Процесор не встиг закінчити думку. У кабінет зайшов Дроник, який зараз заміняв Чипсета. Дроник був блідий і похмурий. Його повідомлення було коротким і тривожним.
– Лихо, мій пане. На Заекрання напав Макровір.
– Ох! – з жахом відхитнулася Інформа.
– Цього ще не вистачало! – Великий Процесор подивився на екран, де у своєму кабінеті продовжував безпомічно борсатися Його Величність Серж Перший. Поки поруч був Чипсет, Великий Процесор зовсім не боявся ні за Сергійка, ні за Глюкландію, але зараз Чипсет був набагато потрібніший тут, у Головному палаці.
Великий Процесор забарабанив пальцями по столу. Задачка… І все-таки Чипсета доведеться відкликати. Якщо Макровір захопить Головний палац, то допомогти Глюкландії Великий Процесор нічим не зможе, якщо ж Головний палац пощастить відстояти, то можна буде допомогти й Сержу Першому.
Два екрани з восьми, що стояли