Канікули для Інформи. Олександр Есаулов
жалісливий дядько Василь.
За розмовами ледь не спізнилися купити квитки. Тітка Марія все стояла біля каси, поки, нарешті, її не гукнув касир. Удалині вже з'явилася електричка, верескнула густим пронизливим свистом, пролітаючи залізничний переїзд, і почала гальмувати біля платформи. Інформа злякано позадкувала.
– Не бійся… – дядько Василь підхопив важкі сумки. – Давай за мною.
– Давай, давай, доню, – підбадьорила принцесу тітка Марія, – тут нічого страшного немає…
Інформа несміливо проштовхнулася до тамбура вагона й зморщилася від важкого неприємного запаху. Тамбур був заставлений сумками й клумаками найрізноманітніших кольорів та видів. У протилежних дверей стояли двоє молодиків і палили, від чого сморід ставав зовсім нестерпним.
– Що, доню, не подобається? Терпи! Краще погано їхати, ніж добре йти, – посміхнувся дядько Василь, немов вибачався.
Вагон різко смикнуло й поволокло. Інформу кинуло на курців, і один з них ледь не потрапив дівчині сигаретою в око.
– Вибачте, – чемно попрохала хлопців принцеса, – може, ви припините це робити? – і вона вказала пальцем на сигарету.
– Не подобається – йди пішки, – буркнув той у відповідь.
– Або їдь у таксо, – реготнув другий.
– Ти чого сирітку кривдиш? – грізно втрутилася тітка Марія.
– Стули пельку, бабо, доки…
– Баба? Це хто тут баба? Я баба? Ах ти ж… Ах ви ж… Ах ви ж бандити малолітні! Маркомани нещасні! Рятуйте, люди добрі! Василю, викликай ОМОН! Я вам дам бабу!
Тітка Марія схопила важку сумку і з розмаху в'їхала одному з курців у плече.
– Та ти що, стара відьмо, – потираючи забите місце, розгублено промовив хлопець, – здуріла чи як?
– Я – стара відьма? – вдруге сумка полетіла нахабі вже в голову.
Підлогою розсипалися і застрибали густо червоні великі яблука. Тітка Марія по-войовничому вперла руки в боки, а дядько Василь завбачливо зняв і сунув до кишені окуляри. Пасажири відхитнулися назад і приготувалися до бійки. Більшість підтримувала відчайдушну тітку, тому що їх теж дістав тютюновий сморід. Меншість, що складалася з курців, тримала сторону молодих нахаб, правда, мовчки. Невідомо, чим би це все скінчилося, якби двері у тамбур не відкрилися, з силою вдавившись у натовп, і з міжвагонного переходу не показалася голова в синьому форменому кашкеті.
– Громадяни, приготуйте квитки для перевірки! – офіційним тоном сказала голова.
Обидва курці кинулися у глиб вагона, запекло проштовхуючись крізь натовп пасажирів.
– А ви куди дивитеся? – войовничо накинулася тітка Марія на контролерів. – У вагоні маркомани та терорюги їздять, а вам начхати! Я буду скаржитися в ООН!
– Які терорюги? – оторопів контролер.
– А онде побігли! Тримай терористів! – верескливо заволала вона навздогін курцям.
– Терористи? Які терористи? Де? Вибухівка… Міни… Міни… – полинуло вагоном.
Хтось не витримав і заволав:
– Рятуйте!
У другому кінці вагона почулося:
– Шахідка!