А Софія з маркетингу вже пішла. Данський поведінковий дизайн. Як творити зміни у реальному світі. Мортен Мюнстер
чи вигадати його якнайшвидше. Тому що насправді ніхто не ходить на роботу просто виконувати завдання. Люди ходять на роботу, щоб зробити щось значуще і бути частиною чогось більшого. Ті, хто вірить, що робота – це втілення вищого, мають спільну рису: вони не виконують реальної помітної роботи. Їх можна знайти в дорогому конференц-центрі, попиваючи воду з рештою управлінської команди, де вони намагаються зробити з реальної роботи абстрактну і хоч якось виправдати свої гонорари.
Насправді тільки маленька частина робіт і організацій є місцями, де працюють задля вищої мети. Здебільшого на роботі немає вищої мети, і ось чому: головна мета більшості компаній – заробити гроші. Їх створили для заробляння грошей, їх акціонери хочуть заробляти якомога більше грошей, а рівень їх успішності вимірюється заробленими грошима. Більшість працівників компанії ходять на роботу, щоб заробити грошей, а якщо вони виграють у лотерею, то звільняться. Але складається враження, що ніхто не наважується визнати це. Це ніби сучасна постановка «Нового вбрання імператора». Таке корпоративне табу – безглузде. Адже що не так із тим, щоб визначити свій прибуток першим пріоритетом? І ще, здатність мотивувати працівників і визначати прибуток першим пріоритетом – не взаємозаперечні поняття. І коли ми починаємо брехати самим собі, вдаючи, що це не правда, це тільки створює проблеми. Ми витрачаємо багато часу на заміну цієї очевидної первинної мотивації для щоденних пріоритетів на поверхневе твердження, яке працівники можуть прочитати на банерах і слайдах презентацій на щорічному семінарі.
Однак вони на нього не ведуться. Це ж просто неправдоподібно. Адже кожен, хто має очі, може чітко побачити – щоденні пріоритети компанії не відповідають їх меті.
Бо що відбувається, коли вартість акцій падає, а продажі не відбуваються? Хіба рада директорів збирається й обговорює, як би оптимізувати мету? Чи подвоює бюджет на КСВ[12]? Ні, вони звільняють частину працівників.
Ходити на роботу часто не має нічого спільного з прагненням до вищої мети. Ідеться про те, щоб знайти змістовність у своїй роботі. Ось уявний експеримент: ви працюєте на компанію, чия мета – дати сім’ям із маленькими дітьми можливість проводити більше часу разом, полегшуючи їх щоденне життя якимось мобільним застосунком.
Сьогодні вівторок. Ваш найближчий колега отримує нову роботу, а місце вашої власної роботи переносять на 15 миль далі від дому. Цього самого дня ви отримуєте імейл від боса: кількість завантажень застосунку збільшилась на 10 %. Приїхавши ввечері додому, чи почуваєтесь ви дещо пригніченим? Що є важливішим? Чи те, що ви з таким збільшенням завантажень наблизились до мети, чи те, що вам тепер потрібно витрачати на 40 хвилин більше на дорогу до роботи й немає близького товариша, щоб потеревенити? Можете не відповідати. Якщо прислухатися до своїх почуттів, стає зрозуміло, що багато маленьких, але конкретних речей значать для нас набагато більше, ніж велика мета організації. Наприклад, хороші
КСВ – корпоративна соціальна відповідальність – відповідальність підприємства за його вплив на соціальне, економічне та екологічне середовище.