Ні пуху, ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок. Отсутствует
полювання.
Зима. Біля ополонки сидить Микита з вудочкою, вуха побіліли від морозу, а шапка лежить поруч на кризі. Підходить Опанас:
– Микито! Ти що, здурів?! Шапку надінь, вуха відморозиш, голову простудиш!
– Щас! Вчора випити кликали, а я не почув!
На базарі:
– Ой, ой, хто це в нас, котик чи кішечка?
– А ви що, по вухах не бачите?
– Ні.
– Заєць!
Опанас дістає з банки черв’яка, нанизує на гачок, а той до нього:
– Ти тільки не підсікай різко, а то вуха закладає!
Мисливці ідуть з полювання. Микита увесь час на два кроки попереду.
– Микито, куди ти так летиш?
– Поспішаю виконати «супружеський долг»!
– Чекай, твій дім в іншому боці!
– Але я туди вже не донесу!
– Чому у вашому ставку цього року риба не ловиться?
– Бульдозер зруйнував греблю, і вся дика риба повтікала!
– Я тепер полювати лиса з ховрашком ходжу!
– Не зрозумів?
– Даю йому пляшку і пускаю в нору…
– Ну?
– Через двадцять хвилин вони з лисом покурити виходять!
– Микито! Я вчора упіймав коропа – 20 кіло! На вудочку!
– Е-е-е! Опанасе! А я вчора піднімаю вудку, а на гачку старезний срібний ліхтар. А у ньому всередині свічка горить!
– Добре, добре… Короп був – кілограмів 10…
– Роздивився я, Опанасе, а ліхтар – не срібний…
– Ну… 2 кілограми… Точно!
– Та й свічка всередині не горіла…
– Уявляєш, Опанасе, – розказує Микита, – повертаюся я з полювання, двері не замкнені, заходжу, чую – в кімнаті моя з якимось у ліжку бавиться. Так мені прикро стало! Пішов я на кухню, випив пляшку горілки, журився-журився… А потім роздивився – а квартира ж бо не моя!…
У одного рибалки весь час був пристойний улов. Інші ж ніяк не могли хоч би половину того упіймати, що він ловив. Якось той рибалка захворів і на його місце сів інший. Але поплавки наче завмерли. Через деякий час із води висунувся карась і ввічливо поцікавився:
– Будь ласка, скажіть, добродію, а ваш приятель сьогодні не прийде?
Два дружбани виписалися з психлікарні і через деякий час пішли на полювання на качок. Нічого не вполювали, повертаються сердиті.
– Не повезло, – каже один.
– «Не повезло, не повезло!» – передражнює його інший. – Треба було собак вище підкидати!
– Ганю! – каже Микита. – Давай будемо займатися любощами, як риби…
– У воді?!
– Та ні! Мовчки!
Четверо нових українців після полювання сидять біля вогнища. Дружно допивають другий ящик пива.
Один відішов до кущів, тільки розсупонився по малій нужді, аж тут його за пацюрку вкусила гадюка. Він мерщій біжить до вогню і щосили кричить:
– Дзвоніть по мобілі лікарю! Гадюка вкусила за це саме місце! Хай каже, – що робити?!
Дозвонилися до лікаря:
– Слухай, тут братана гадюка вкусила… Що робити?!
Лікар відразу ж:
– Треба жгут накласти і висмоктувати з рани кров, потім…
Вимкнув