Війна і міф. Невідома Друга світова. 1939–1945. Коллектив авторов
голови КҐБ Олександра Шелепіна першому секретареві КПРС Микиті Хрущову від 3 березня 1959 року, під час «Катинського розстрілу» ліквідовано 21 852 бранців.
Виписка з того самого Протоколу № 13, підготована для керівника КҐБ СРСР Олександра Шелепіна, 27 лютого 1959 р.
Загальний радянський міф про Катинь із часом обростав новими фальсифікаціями: з якої зброї і ким були розстріляні жертви злочину (використання німецьких набоїв фірми «Geco»), хто і коли підробив документи «Особливої папки № 1», щодо кількості похованих у Катині (11 тисяч).
Насправді, у Катині ніколи не було поховано 11 000. Німецька комісія під керівництвом доктора Бутца навесні 1943 року дослідила 4 143 тіла з восьми масових поховань.
Навесні 1943 року під час ексгумації було знайдено 1 650 листів, 1 640 листівок та 80 телеграм із датами до квітня 1940 року та із Козельськом в адресі. Усе це вказує, що в Катині розстрілювали тільки бранців Козельського табору.
Решта з 14 700 приречених на смерть військовополонених із таборів були знищені у Харкові та Калініні (Твері). Майже 6 500 бранців Осташковського табору закопали в масових похованнях біля села Мєдноє, яке ніколи не перебувало під німецькою окупацією. Протягом 17–20 жовтня 1941 року село опинилося на лінії фронту, але вже 21 жовтня Вермахт був відкинутий назад контрнаступом Червоної армії.
Іще один «катинський міф» пов’язаний із набоями, знайденими у могилах під Смоленськом: «У Катині поляків розстріляли німці, бо у черепах вбитих знайдено кулі з німецьких набоїв».
Справді, у Катині знайшли кулі й гільзи німецького виробництва – «Geco» 7,65 D. Так само німецькі кулі цієї марки виявили й у масових похованнях поляків у Мєдному, в яке німці так і не вступили.
У свідченнях генерала КҐБ Дмитра Токарєва, який у 1940 році був начальником Калінінського УНКВД, міститься пояснення цього факту. Виконавці використовували для масових розстрілів дрібнокаліберні «вальтери», бо ця зброя менше перегрівалася, ніж радянська. До Калініна спеціально для цієї «операції» привезли цілу валізку таких пістолетів.
Постріл зі штатної радянської зброї спричиняв зовнішній крововилив об’ємом близько 1 літра крові. Оскільки протягом однієї ночі у Калініні знищували від 250 до 350 бранців – це означало 250–300 літрів крові на підлозі розстрільної камери. Дрібний калібр дозволяв значно зменшити зовнішній крововилив.
У Харкові використовували штатні «ТТ». «Проблему» сильного крововиливу харківські чекісти вирішили в інший спосіб – «раціоналізували» метод масових страт. Постріл здійснювали не в потилицю, а у перші шийні хребці. Куля проходила через хребець і виходила через очний отвір. Це значно зменшувало крововилив.
План масових поховань у П’ятихатках під Харковом. З архівної справи УКҐБ у Харківській області, 1969 р.
Поховання поляків у Катині та Харкові організовано на таємних цвинтарях НКВД. Починаючи з 1938 року, у П’ятихатках під Харковом поховали близько 5 000 харків’ян. Так само убитих