Історія України очима письменників. Сборник
показати власні груди – бо запевняю, родимка там є. Здається, доказів вистачить, еге ж?…
Натовп замовк, проте сулиці в руках божих охоронців все ще здіймалися над головами. І знову зареготав варяг:
– Ну що ж, склавини, буде вам і третій доказ! Якщо хтось іще пам'ятає давні часи, коли Осколд тільки-но почав правити на вашій землі, той підтвердить: князь зберігав вірність прадавнім богам склавинської землі! Але той Осколд, який повернувся до Києва-міста з-під стін Константинополя, чомусь приніс із собою новувіру Чому саме, склавини?! Хтось замислювався над цим?! Поясніть-но мені це, будьте ласкаві!!!
Натовп мовчав.
– Що, склавини, не можете пояснити?… Овва, як прикро!!!
Хельґ Орвард знову голосно зареготав, а насміявшись досхочу, мовив глузливо:
– Ну що ж, тоді я вам поясню. Осколд втратив віру у склавинських богів тому, що ганьба всіх вікінгів – боягуз Хьоскульд Нерішучий – цієї віри ніколи не мав! Ні-ко-ли не мав!!! Дравіди!.. Дравіди склавинських богів, нумо вийдіть наперед і будьте моїми свідками…
З натовпу вийшли волхви руських богів і оточили Осколда.
– Добре, дравіди. А тепер скажіть: чи правда це, що ромейська віра робить вільних людей рабами?
– Так, правда, – одностайно кивнули волхви.
– Гаразд! Це підтверджує, що князь Осколд був князем вільних людей, тоді як самозванець Хьоскульд Нерішучий, який повернувся з походу замість підло вбитого ним Осколда, захотів мати під своєю рукою слухняних рабів. Для того й почав насаджувати серед підданих рабську віру ромейську… Ну, що скажете на це, обдурені склавини?…
При цих словах варязького ярла руки з сулицями нарешті опустилися додолу. Тоді Хельґ Орвард звернувся до волхвів:
– Нумо хапайте цього самозванця і зніміть із нього сорочку! Подивимось, чи є під нею родимка…
Волхви одразу схопили князя, й хоч як він пручався, заламали руки йому за спину, рвонули комір вишитої хитромудрим візерунком лляної сорочки. Наступної ж миті натовпом прокотилася хвиля ремствування: всі побачили на грудях Осколда сонцеподібну родимку! Просто навпроти серця.
– Що ж, обдурені склавини, ось і підтвердився мій другий доказ, стільки років приховуваний Хьоскульдом Нерішучим – зрадником славетного конунга Рюрика. Дивіться всі, уважно дивіться!
Волхви кілька разів повернули князя на всі боки, щоб усі витріщаки добре побачили все.
– Княже!.. – тільки і зміг пробелькотати вкрай розгублений воєвода Дір.
– У мене завжди була ця родимка, від самого народження… – спробував виправдатися Осколд, та Хельґ Орвард перервав його:
– Так, Хьоскульде Нерішучий, родимка була завжди, я це знаю: підступний Локі[36] помітив тебе від народження. А тепер і ошукані тобою склавини знають приховувану багато років правду… Нумо підведіть його до мене, дравіди!
Волхви слухняно підвели бранця до ярла.
– На коліна!!!
Князя поставили на коліна. Тоді Хельґ Орвард звернувся до малолітнього Інґвара:
– Ну
[xxxvi] Скандинавський бог-облудник.