Привид безрукого ката. Андрій Процайло
що не те, що відбувається в житті, впливає на його голову, а те, що відбувається у його голові, впливає на його життя! Фантастика! Він мав живий приклад і себе роздвоєного. Як на один і той самий факт реагувала його голова, так і змінювалося життя. Маєш тобі реалізм! А ніякого!..
Безрукий останнім часом не дивувався, що думки у нього плутані. Він навчився за ними спостерігати. Без емоцій, як сторонній глядач, якому по цимбалах те, що твориться. Але з Марі кульгання його думок злило. Він нічого путнього не міг зліпити з уривків нічної розмови. Чому?
Марі не така, як усі. Вона – особлива. Бо інакше не змогла б вийти на перехресні стежки його життя. Її б виплюнула його доля, яка взяла на себе непосильну ношу – постійно витягати з болота такого здоровила, як він…
Безрукий був п’яний як чіп. Він не мав досвіду юнацьких пиятик, до зрілих теж не добрався, бо в бібліотеках, на щастя, не наливають, а тут… Набрався на вулиці з жебраком. Той уже був заряджений, а Лев помилково пожертвував йому забагато, і з величезної вдячності жебрак пригостив його з горла своєї «0,5». Казав, якщо такий добрий чоловік ним не погордує, то в нього здійсняться всі бажання, бо насправді він не жебрак, а маг, який шукає тих, кому допомогти. Лев задумав бажання і тричі ковтнув, потім без труда «маг» його намовив ще на дві пляшки з булочкою, і так вони жебракуючи набрались, що якби не всюдисуща пані Стефа, що поверталася з базару, то ночувати би Леву на смітниках, як безпритульному цуцику. Пані Стефа професійно перевірила Левові кишені, зловила таксі і за Левові гроші доставила його додому. З наміром вранці провести виховну роботу, бо для чого інакше всі старання?…
Безрукий був злий, як дідько, бо сусідка перервала його філософські роздуми про сенс життя… У таксі він їй такого наговорив, що хай Бог милує…
13
Лев лежав на ліжку і дихав через раз. Легкість почала зникати, в голові бухкало, як у кузні. Він зловив себе на думці, що думає невпопад, проте думки його цілісні… Так і заснув. Вчасно, не відчувши похмільних кольок.
Його розбудив дикий біль. Такого жахливого ранку ще не мав. Лев не міг думати. Голова розколювалася, полчища чортів влаштували бої за нещасні звивини, й хоча Левові вже було байдуже, хто переможе, аби тільки в голові втихомирилось, вони штирхались вилами, як залежні від маку наркомани. Наближався черговий кінець світу. Левів «свіжий» подих знищував усе навколо в радіусі декількох метрів, недарма сусідка, що ввірвалася в квартиру, як каравела, з огидою фукнула і відчинила навстіж вікно.
– Набрався, як свиня! – вигукнула. – Нарешті в хаті з’явився нормальний хлоп! – додала задоволено. – Вставай, буду тебе приводити до тями і проводити виховну роботу.
Нудота, що підпирала Лева ще з ночі, активізувалась.
Він виблював на себе кислоту, що утворилася в шлунку від переробки алкоголю, й декілька разів сплюнув на килимок в’язку слину. Звечора з жебраком пив не закусуючи, тепер пожинав такі ж плоди – навіть не мав чим блювати.
– Що, нарешті помудрів? – звернулася