Привид безрукого ката. Андрій Процайло
Стефа взялася за порядки. Почала з кухні. Повигрібала з тумб усі баняки та тарелі, повитирала пилюку та почала сортувати посуд, щоб порозставляти його на полицях з розумом, аби зручно було користуватися. А то заради однієї каструлі треба половину посуду повитягувати. Недобре. Бо все має бути під рукою. Тим більше в калічки.
Та недовго раювала пані Стефа, бо зателенькав дверний дзвінок. Вона підійшла до дверей і крізь запилюжене вічко впізнала сусідову безсоромну коханку, що вештається спозаранку по чужих квартирах.
Пані Стефа сподівалась, що жінка почекає трохи та й піде. Що ще не повністю втратила сором. Але вона вперто тиснула на дзвінок. Міг прокинутися Лев, а це зле, бо пані Стефа не могла передбачити його реакції з похмілля на жінку. Тому прочинила двері, завбачливо припнувши їх на ланцюжка – надійного атрибута тих часів, коли до хати міг увірватися кожен, кому не ліньки, шукаючи ворогів і прикриваючись посвідченнями…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.