Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
цій жінці, оцій відьмі, втручатися у наші справи. Можливо, ти й перебуваєш під її чарами, але особисто я не збираюся віддавати в її руки моє майбутнє! – парирував Кіт.
– Хвилиночку. – На обличчі Джорджа з’явився вираз дедалі більшого здивування. – Метью, ти прибув до нас з Честера чи…
– Ні! Ти не мусиш відповідати на це запитання, Мете, – вигукнув Том, наче раптово прозрів. Янус з’явився серед нас з певною метою, і тому ми не маємо заважати йому.
– Ти можеш висловлюватися ясніше, Томе? Звісно, якщо можеш, – сказав Кіт з огидою в голосі.
– Одним обличчям Мет і Діана обернені в минуле. А другим вони вдивляються у майбутнє, – пояснив Том, не звернувши ані найменшої уваги на в’їдливе зауваження Кіта.
– Але якщо Мет не… – почав було Джордж і замовк.
– Том має рацію, – хрипко мовив Волтер. – Метью – наш товариш і звернувся до нас по допомогу. І це, якщо мене не зраджує пам’ять, він зробив уперше. Оце й все, що нам потрібно знати.
– Він просить надто багато, – відказав Кіт.
– Надто багато? А на мою думку, мало та запізно. Метью заплатив за одне з моїх суден, врятував володіння Генрі й тривалий час забезпечував Джорджа книгами, щоб той міг жити у світі власних мрій. Що ж стосується тебе (Волтер оглянув Марлоу з ніг до голови), то все в тобі й на тобі – від твоїх ідей до останньої випитої тобою склянки вина та капелюха на твоїй голові – все це ти маєш виключно завдяки дружньому ставленню Метью Ройдона. Тому забезпечити його дружині тиху гавань під час нинішнього шторму – це суща дрібниця.
– Дякую, Волтере, – полегшено сказав Метью, але посмішка, з якою він до мене обернувся, була непевною й очікувальною. Переконати своїх друзів, а особливо Волтера, стати на його бік виявилося справою важчою, аніж він сподівався.
– Нам доведеться вигадати історію, яка б пояснила, чому твоя дружина тут з’явилася, – задумливо мовив Волтер. – Якусь хитрість, що відволікла б увагу від її несхожості.
– До того ж, Діані потрібна наставниця, – додав Метью.
– А ще її слід трохи навчити гарним манерам, це однозначно, – пробурчав Кіт.
– Ні, її вчителем має бути якась інша відьма, – поправив Метью свого друга.
Волтер задумливо мугикнув.
– Сумніваюся, що в радіусі двадцяти миль від Вудстока знайдеться яка-небудь відьма. А тим паче після того, як тут з’явилися ви.
– А як стосовно отієї книги, господине Ройдон? – поцікавився Джордж, витягуючи загострену сіру паличку з кишені, що губилася в складках його широких та коротких бриджів. Послинивши кінчик олівця, він очікувально підняв його. – Чи не могли б ви розповісти про її розмір та зміст? Я пошукаю її в Оксфорді.
– Книга може почекати, – відповіла я. – Спершу мені потрібне відповідне вбрання. Я ж не зможу вийти з будинку в жакетці П’єра та спідниці, яку вдягала сестра Метью на похорони Джейн Сеймур.
– Виходити з будинку? Та це ж повне божевілля! – пирхнув Кіт.
– Кіт має рацію, –