Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
це як хочете, але я побачила правду. Ви – такі ж, як і вони, і запросили мене сюди для того, щоб втягнути у свої підступні плани.
– Як хто? – спитав Метью різким голосом.
– Та вчені з університету. Своїми запитаннями вони змусили двох відьом покинути сільце Данз Т’ю. Вони хотіли наших знань, а скінчили тим, що засудили жінок, які ті знання мали. У Фарінгдоні якраз починав утворюватися відьмацький клан, але всі відьми порозбігалися хто куди, коли впали в око таким чоловікам, як ви.
Для відьми клан означав безпеку, захист і участь у справах громади. Без клану відьма була значно вразливішою до заздрощів та забобонної ненависті з боку своїх сусідів.
– Та ніхто й не думає виганяти вас із Вудстока, – заспокійливо сказала я, але щойно зробила до старої крок, прагнучи примирення, як та знову позадкувала.
– У цьому домі криється зло. І всі в селі про це знають. Учора пан Денфорт проповідував парафіянам про ті небезпеки, які впадуть на наші голови, якщо ми дозволимо цьому злу пустити коріння.
– Я – одинока відьма, так само, як і ви, і не маю родини, яка могла б мене захистити, – сказала я, сподіваючись на її співчуття. – Пожалійте мене, перш ніж хтось інший встигне виявити, хто я є насправді.
– Ви – не така, як я, і мені не потрібні проблеми. Ніхто не пожаліє мене, коли село зажадає крові. Я не маю вера, який захистив би мене, не маю лордів та придворних джентльменів, які б заступилися за мою честь.
– Метью – володар Ройдон – не дозволить заподіяти вам лиха, – я підняла руку, присягаючись.
Та вдовиця Бітон не йняла мені віри.
– На верів покладатися не можна. Що робитимуть селяни, коли дізнаються, ким насправді є володар Ройдон?
– Ця справа стосується лише нас двох, удовице Бітон, – застерегла я.
– Ти що, дівчино, з дуба впала – віриш у те, що одна відьма буде захищати іншу? Світ довкола нас жорстокий і небезпечний. Жодна з нас більше не може почуватися у безпеці. – Стара з ненавистю витріщилася на Метью. – Відьми гинуть тисячами, а боягузи з Конгрегації навіть пальцем не поворухнуть. Чому так, вере?
– Досить, – холодно сказав Метью. – Франсуазо, будь ласка, проведіть удовицю Бітон.
– Я піду і піду з задоволенням. – Стара випрямилася настільки, наскільки дозволяли її вузлуваті зігнуті кістки. – Але запам’ятайте мої слова, володарю Ройдон. Кожне створіння в околиці підозрює, що ви – жахлива потвора, що харчується кров’ю. Коли вони дізнаються, що ви переховуєте відьму з такими лихими здібностями, то Господь буде нещадним до тих, хто пішов проти Його волі.
– Прощавайте, вдовице Бітон, – відказав Метью, повертаючись до старої спиною, але бабця вперто хотіла залишити останнє слово за собою.
– Стережися, сестро, – кинула вона, виходячи з кімнати. – Ти надто яскраво сяєш як для нинішніх часів.
Усі присутні втупилися у мене поглядами. Відчувши дискомфорт від такої уваги, я завовтузилася.
– Дайте своє пояснення, – стисло мовив Волтер.
– Діана