Одинадцять хвилин. Пауло Коельйо
що він справді має цілком серйозні наміри щодо неї.
– Зірка самби! – сказав він їй. – Вродлива зірка бразильської самби! Їхати наступний тиждень.
Усе здавалося їй чудом‚ але «їхати наступний тиждень» було справою немислимою. Марія пояснила‚ що не може прийняти таке серйозне рішення‚ не порадившись зі своєю родиною. Швейцарець‚ розлючений‚ показав їй копію документа‚ який вона підписала‚ й вона вперше відчула страх.
– Контракт! – сказав він.
Хоча Марія вже знала‚ що поїде‚ вона вирішила все ж таки порадитися з Маíлсоном‚ своїм імпресаріо – зрештою‚ вона заплатила йому за те‚ щоб він її консультував.
Саме тоді Маíлсон‚ здавалося, був дуже заклопотаний звабленням однієї німецької туристки‚ яка щойно оселилася в готелі й засмагала на пляжі topless‚ переконана в тому‚ що Бразилія – найліберальніша країна у світі (не звертаючи уваги на те‚ що вона була тут єдиною жінкою з оголеними грудьми і що всі інші дивилися на неї з відчуттям певного дискомфорту). Марії довелося докласти неабияких зусиль‚ аби він зрозумів‚ чого вона від нього хоче.
– Ну‚ а якщо я передумаю? – наполягала Марія.
– Я не знаю‚ що там написано в контракті‚ але‚ мабуть‚ він накаже‚ щоб вас вивезли силоміць.
– Таж він ніколи мене не знайде!
– А й справді. Тому ви дарма турбуєтесь.
Проте швейцарець‚ який уже витратив п’ятсот доларів‚ а крім того гроші на пару туфель‚ сукню‚ дві вечері в ресторані та за оформлення паперів у консульстві‚ виявляв ознаки стурбованості‚ а що Марія й далі наполягала на необхідності порадитися зі своєю родиною‚ то він вирішив купити два квитки на літак і супроводити її до того міста‚ де вона народилася‚ – з тим‚ щоб розв’язати всі проблеми за дві доби й вони змогли виїхати звідси наступного тижня‚ як він собі запланував. Подарувавши йому кілька усмішок‚ вона нарешті зрозуміла‚ що тепер залежить від документа і що не слід надміру жартувати зі звабленням‚ почуттями та контрактами.
Мале містечко переповнилося подивом і гордістю‚ побачивши свою вродливу дочку Марію‚ що прибула в товаристві чужоземця‚ який хотів повезти її до Європи‚ щоб вона стала там зіркою естради. Про це довідалися всі сусіди‚ а шкільні подруги запитували:
– Як це тобі вдалося?
– Мені пощастило.
Вони хотіли знати‚ чи так завжди буває в Ріо-де-Жанейро‚ бо надивилися телевізійних серіалів‚ де подібні історії траплялися часто. Марія не казала їм ні «так»‚ ні «ні»‚ щоб надати ваги своїй досвідченості й переконати подруг у тому‚ що вона незвичайна.
Вони пішли до неї додому‚ де швейцарець знову показав свої рекламні брошури‚ Бразилію (з літерою Z)‚ контракт‚ а Марія тим часом повідомила‚ що в неї є тепер імпресаріо‚ й вона хоче зробити кар’єру артистки. Мати‚ подивившись на розміри бікіні‚ в яких були дівчата на фотографіях‚ що їх показав їй чужинець‚ відразу