Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
сумую за нею, – думав він тупо. – Тепер, коли вона пішла назавжди, я сумую за нею. Хіба це не дивовижно?»
«Лонбой»?[22]Щось дурнувате на кшталт цього?
«Ох, та кинь уже, – наказав він своєму втомленому розуму. – Заткнися корком».
«Гаразд, – погодився його розум. – Без проблем; я можу це припинити. Я можу припинити будь-якої миті, коли схочу. А може, вони називалися «Лайфбой»[23]? Ні, це таке мило. Вибач. «Лавбайт»? «Лавлорн»?[24]»
Браян застібнув на собі ремінь безпеки, відхилився назад, заплющив очі й відчув запах парфумів, назви яких він так і не спромігся точно загадати.
І саме тоді до нього заговорила стюардеса. Аякже: Браян Інґал мав певну теорію, що їх цього навчають – під час якогось післядипломного, найвищої секретності курсу, що, либонь, називається «Дражніння гусей», – дочекатися, коли пасажир або пасажирка заплющать очі, а потім уже пропонувати якийсь не такий уже й суттєвий сервіс. Ну, й звісно ж, вони мусили чекати, поки пасажир засне, і тільки потім його будити, щоби спитати – чи потрібна йому подушка або ковдра.
– Вибачте мені… – почала вона, та потім замовкла. Браян побачив, як її очі перебігають з погонів на плечах його чорного кітеля до кашкета з закарлючкою кокарди, яка ні про що не повідомляла, і на порожнє крісло поряд з ним.
Вона переоцінила ситуацію і почала знову:
– Вибачте, капітане, чого б ви бажали – кави чи помаранчевого соку?
Браян злегка здивувався, побачивши її дещо бентежну реакцію на нього. Вона махнула рукою в бік столика перед сервіс-секцією, відразу під невеликим прямокутником кіноекрана. На тому столі стояло два відерця з льодом. І з кожного стирчала струнка зелена шийка винної пляшки.
– Звичайно, в мене є також шампанське.
Інґал завагався
(«“Лялечка” – близько до того, що треба, та не те»)
щодо шампанського, проте лиш на коротку мить.
– Дякую, ні, – відповів він. – І жодних пропозицій упродовж польоту. Гадаю, я просплю всю дорогу до Бостона. Як там у нас з погодою?
– Від Великих рівнин[25] усю дорогу до Бостона хмари на висоті двадцять тисяч футів,[26] але без проблем. Ой, а ще ми отримали повідомлення про полярне сяйво над пустелею Могаве.[27] Можливо, цього вам не варто проспати?
Браян звів брови:
– Та ви жартуєте. Полярне сяйво над Каліфорнією? Та ще й о цій порі року?
– Так нам повідомили.
– Хтось занадто перебрав дешевих наркотиків, – сказав Браян, і стюардеса розсміялася. – Гадаю, я краще подрімаю, дякую.
– Дуже добре, капітане. – Якусь хвильку вона вагалася. – Ви той капітан, який щойно втратив свою дружину, це ж ви?
Біль у голові сіпався й гарчав, але Браян змусив себе усміхнутися. Ця жінка – котра насправді ще зовсім дівчина – не хотіла його образити.
– Вона була моєю колишньою дружиною. А в іншому – так. Це я.
– Я страшно співчуваю
«Lawn-Boy» – ручна газонокосарка, різноманітні моделі якої з 1934 р. випускає компанія «Evinrude».
«Lifebuoy» («Рятувальний круг») – розроблене 1895 р. в Британії і досі популярне карболове мило.
Lovebite – засмокт від поцілунку; lovelorn – любовна туга.
Great Plains – географічний регіон, що смугою завширшки до 800 км тягнеться від північних кордонів Мексики через середину США і заходить в Канаду.
20 тис. футів = 6096 м.
Mojave – велика пустеля, що тягнеться від Південної Каліфорнії у східному напрямку.