Протистояння. Том 1. Стівен Кінг
як дурень.
– Отже, вирішив повернутися, – сказала Еліс. З форми для випічки пирогів від «Тейбл Ток»[41] вона взяла мочалку «Брілло»[42] та заходилася вимивати сковорідку. – Що ж привело тебе додому?
«Та, знаєш, ма, один друг розкрив мені очі на правду життя – покидьки подорожують зграями, і цього разу вони взялися за мене. Однак я не знаю, чи годиться тут слово «друг». Він поважає мене в музичному плані приблизно так само, як я шаную «1910 Фрутґам Кампані».[43] Та це він порадив мені вдягнути подорожні черевики, і хіба Роберт Фрост не говорив, що дім – це місце, де тебе завжди приймуть?» Та вголос він сказав дещо інше:
– Гадаю, мамо, я просто скучив.
Вона пхикнула.
– Це тому я отримувала стільки листів?
– Писака з мене ніякий.
Він повільно погойдав цигаркою вгору-вниз – повітрям попливли димні кільця.
– Мені почулося, чи ти щось сказав?
– Кажу: кепський із мене писар, – усміхнувся Ларрі.
– Писати не навчився, та як матір переговорювати, зовсім не забув.
– Вибач, – сказав він. – Як ти, мамо?
Вона поставила пательню в сушарку, витягнула з раковини затичку й витерла з почервонілих рук мильну піну.
– Непогано, – сказала вона, підійшла та сіла за стіл. – Інколи спина поболює, та ліки маю. Живу-поживаю.
– І що, відколи я поїхав, усі хребці сидять на місцях?
– Ой, лише одного разу вискочили, та доктор Голмс із ними впорався.
– Мамо, ці мануальники – самі… – «самі пройдисвіти», – хотів докінчити він, та вчасно припнув язика.
– Самі що?
Перед її кривою посмішкою лишалося тільки ніяково знизати плечима.
– Ти вільна, білошкіра й повнолітня. Якщо на тобі спрацьовує, чудово.
Вона зітхнула й дістала з кишені упаковку «Лайф Сейверів» зі смаком гаультерії.
– Мені вже далеко за двадцять один. І я це відчуваю. Хочеш?
Ларрі зиркнув на видавлену цукерку й похитав голову, тож вона вкинула її до свого рота.
– Та ти ще дівчисько, – пустив він у дію свою фірмову суміш лестощів і кпин – матері це завжди подобалося, та цього разу вона лише ледве всміхнулася. – З’явився на горизонті якийсь цікавий чолов’яга?
– Цілий табун, – відповіла вона. – А в тебе?
– Ні, – серйозно сказав він. – Чоловіків не було. Кілька дівчат, а з мужиками дефіцит.
Він сподівався на сміх, та замість цього знову примарна усмішка. «Я її збентежив, – подумав Ларрі. – Ось у чому річ. Вона не знає, чого я приїхав. Три роки, поки мене не було, вона не чекала моєї появи. Вона воліла б, аби я зник і не повертався».
– Ларрі, ти геть не змінився, – мовила вона. – Легковажний, як завше. Не заручився? Маєш дівчину?
– Сканую горизонт, мамо.
– Усе як завжди. Принаймні ти не приїхав, аби розказати, що зробив дитину якійсь милій католичці. Мушу віддати тобі належне. Ти був або дуже обережним, або дуже чемним, або ж тобі просто щастило.
Він
«Table Talk» (1924) – одна з найстаріших та найповажніших пекарень Нової Англії, що спеціалізується на тортах та тістечках. Раніше торти продавали разом із металевими формами, які можна було повернути й отримати десять центів. Часто торти компанії «Тейбл Ток» називають «улюбленими тортами Америки».
«Brillo» – заснований у 1913 р. американський бренд, під яким випускають побутову хімію та товари для миття кухні: мочалки, скребки, мило тощо. Насамперед «Брілло» відомий мочалками для посуду, які продають уже з мийною речовиною.
«1910 Fruitgum Company» – американський поп-гурт 1960-х рр. Грав у стилі баблґам-поп – поп-музика з легкою мелодією, простим аранжуванням і простими текстами, розрахована на молодший та середній шкільний вік.