Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки. Народна творчість
тремтячими руками розв’язала вузлик, і селянин побачив, що сміття там жменька – не більше.
– Е-е, красуне, щось дуже мало зібрала! – сказав селянин. – Ну, що ж я тобі дам за оте сміттячко? Там же нема на що глянути! Біжи, принеси ще!
– Більше нема, дядечку, не маємо більше сміття, – схлипнула дівчина. – І те, що я принесла, не з нашої хати. Це я ходила помагати сусідам замітати в хатах, і вони дали мені трошки сміття за поміч.
Почувши таке, селянин дуже зрадів.
– Он воно як, дівчино! А щоб ти була мені жива й здорова! Така чепурушка і трудівниця, як ти, мусить їсти сливи скільки схоче. З тебе вийде гарна господиня, – сказав селянин і взяв її за невістку.
Гном із-під печі
Болгарська казка
Звелів пан кухареві наготувати смачної їжі. Поставив кухар великий казан, поклав у нього багато баранини. Сам сів вогонь роздмухувати.
Раптом із-під печі виліз гном і попросив:
– Голубе, дай баранинки! Охляв я від голоду.
– Не можу, – відповів кухар, – у нас у самих ротів багато.
– Тоді хоч підливки дай! – занив гном.
– Підливки, гаразд уже, візьми! – сказав кухар і зачерпнув гномові ополоник підливки.
Узяв гном ополоник у руки, і не встиг кухар оком змигнути, як маленький ненажера в одну мить спорожнив увесь казан і зник.
Злякався кухар не на жарт, пішов панові скаржитися, про гнома розповідати. Пан йому не повірив, але кухар душею й тілом заприсягнувся, що ані слова не вигадав. Тоді пан насупився і звелів знову покласти в казан баранини.
– А якщо, – каже, – цей гном з’явиться, дай йому ополоником по макітрі.
Поклав кухар баранини, сів вогонь роздмухувати.
Раптом знову з-під печі з’явився гном і попросив підливки.
– Не можу, – сказав кухар. – Заборонив мені господар. Наказав тебе ополоником по макітрі стукнути.
– Не бий мене, голубе, – попросив гном. – Зглянься на нас із дружиною. Вона в мене захворіла. Нема кому тепер обіду зготувати, води принести. Налий мені в цей мішечок підливки. Бачиш, який він маленький? Я дружині віднесу, нехай видужує.
Повірив йому кухар. Вирішив, що вдруге не обдурить – має ж він совість. Та й соромно було відмовити в такій краплі: мішечок-бо крихітний був. І дав гномові ополоника. Мовляв, чи багато треба його хворій дружині.
І от дивина – за мить уся баранина з казана зникла в крихітному мішечку, і гном зник. От лихо!
Пішов кухар весь у сльозах до пана. Ох і розсердився тут пан! Звелів ізнов покласти в казан баранини, але сказав, що втретє такого не подарує – вижене.
– Прибий, – каже, – на місці цього шахрая, якщо він знову полізе.
Іще раз поставив кухар казана, а гном знову з’явився.
Схопив кухар ополоника й закричав:
– Іди геть! Мені тебе на місці наказано прибити!
– Не вбивай мене, голубе! Ти й сам можеш у біді опинитися. Тоді відразу про мене згадай. Дружина моя померла, сердешна, а дитинка голодна: нема кому нас нагодувати. Дай хоч півополоника підливки для мого дитинчати.
Кухар